1762

Буккроссинг в Україні [Книги слід звільнити]

— Rayan Riener

У цій статті, хочу розповісти про одне зі своїх цікавих захоплень, яким я займаюся вже не перший рік та активно намагаюся пропагувати це оточуючим. Українською мовою воно зветься книгообертом, а первинно - буккроссингом. У цій статті я використаю деяку ча


Буккроссинг (англ. Bookcrossing) — хобі та громадський рух, що діє за принципом соціальних мереж і близький до флешмобу. Буккроссинг — це процес визволення книг. Людина, прочитавши книгу, залишає («звільняє») її у громадському місці (парккафепоїзд, станція метро), для того, щоб інша, випадкова, людина могла цю книгу знайти та прочитати; та у свою чергу повинна повторити процес. Спостереження за «подорожжю» книги здійснюється через спеціальні сайти в Інтернеті. Аналогія — орнітологічна практика окільцьовування птахів, щоб відстежити їх переміщення.  

    Ідею буккроссингу запропонував спеціаліст з інтернет-технологій Рон Хорнбекер у травні 2002 року. Для початку він залишив 20 книг з пояснювальними написами в холі свого готелю. Через півроку на його сайті було біля 300 активних користувачів, які «відпускали» книги і приводили нових учасників. На листопад 2014 року, на міжнародному сайті зареєстровано більше ніж 13 мільйонів книг. 

Буккроссинговий пікнік. 

    У липні 2007 року Сінгапур став першою офіційною буккросінговою країною у світі. Ініціатива була запущена спільно з Національною бібліотекою Сінгапуру, і 2000 місць по всій країні були призначені «гарячими точками», як офіційні зони буккросингу. У 2008 році буккросинг був впроваджений в Абу-Дабі. як частина спільної діяльності з керівництвом Абу-Дабі з культури і спадщини. У 2010 році буккросінгові зони були відкриті в СербііНайбільшу популярність буккроссинг завоював в Італії.

Буккроссинг - рух за звільнення книг

 

  Буккроссер реєструється на спеціальному сайті (міжнародний - bookcrossing.com[5], український - bookcrossing.net.ua[6]). Потім він реєструє книги, що готується відпустити, створюючи таким чином свою «книжкову полицю». При реєстрації кожна книга отримує унікальний код книги (англ.BCID — BookCrossing ID, а в українському варіанті КН). Буккроссер «звільняє» книгу на сайті (тобто робить запис, де, коли (буде) звільнена книга), і «звільняє» її в реалі. Людина, що знайшла («піймала») таку книгу, увійшовши на сайт і, ввівши код книги, потрапляє в журнал книги, робить там запис і також після читання відпускає книгу, про що повідомляється буккроссер, що відпустив цю книгу. Таким чином, деякі книги вже пройшли через сотні читачів. 

    Важливо розуміти, що просто обмін книгами з рук у руки або в якихось місцях без реєстрації на спеціальному сайті — не вважається буккроссингом, оскільки втрачається ланка зв'язку, через що перша відпущена книга відправляється у свою першу і останню подорож, відповідно.

Є декілька різновидів буккроссингу:

Безпечна шафа для книг у Польщі.

  • "Класичний" (технологія описана вище);
  • за допомогою безпечних місць (полиць, шаф);
  • букрей (англ. bookray) — пересилання книги поштою, по ланцюжку, від одного учасника до наступного, часто перетинаючи кордони країн та континентів. Книга не повертається до буккроссера, що відпустив її.
  • букрінг (англ. bookring) — єдина відмінність від букрея — книга висилається назад власникові, що відпустив її, тобто утворюється коло (ring). 

Книгооберт в Україні 

   Міжнародний сайт буккроссингу показує, що перші книги українцями почали реєструватися десь з 2007 році, можливо трохи раніше. Вже із 2008 року, у Львові були активні молоді люди, які прямо на вулиці починали обмін книгами та розповідали людям про те, що вони роблять. Тому, вже зараз, саме Львів - столиця буккроссингу в Україні.  Близькість до іншиї європейських країн прискорило проникнення букроссингу до туристичного Львову. Це закономірно.

Місце для буккроссингу в українській бібліотеці.

    Книгооберт  Україні розвинений поки-що слабо. На міжнародному сайті є приблизно 400 зареєстрованих буккроссерів з України, а на українському сайті, який почав працювати з 2013 року, буккроссерів вже більше тисячі. (Тобто, ми зараз знаходимося на рівні розвитку буккроссингу таких країн як Литва.) Теж саме і з книгами, - зареєстрованих книг більше на українському сайті, оскільки міжнародний сайт був перекладений (російською) лише у 2014 році, тому лінгвічна стіна значно обмежувала розвиток буккроссингу в Україні. На томість, зараз безпечні полички буккросингу є у КиєвіХарковіМиколаєвіЛуцькуЛьвовіХмельницькомуДніпропетровськуКривому РозіОдесіІвано-ФранківськуТернополіРівномуХерсоніДонецькуЛуганську, містах Криму та в багатьох інших великих містах. Активну участь беруть такі міста, як: КиївЛьвівХарківДніпропетровськ та Івано-Франківськ. В останні роки, буккроссинг почав поширюватися на містечка та навіть села. У 2014 році, вуличні публічні буккроссингові безпечні полиці нарешті з'явилися і в Україні, у містах Львів та Київ.

    З українським буккросинг співпрацюють багато магазинів, кафе, клубів, бібліотек. Вони відкривають «безпечні полиці», або «зони буккросингу», тобто місця, де книги залишаються у відносній безпеці і не потраплять до рук двірника, поліції або недобросовісних «любителів книг», які привласнюють відпущені книги. На кынець 2014 року на сайті українського буккроссингу[7] було зареєстровано більше 3000 книг. 

    Але існує проблема мовних відгалужень і окремих сайтів буккроссингу, відокремлених від першого та міжнародного, які призводять до занепаду буккросингу або домінування одних сайтів над іншими для вигоди власників сайтів. Наприклад, в Україні, була вибудувана російська система, особливо через російську соціальну мережу ВКонтакті, з посиланнями на російський сайт буккроссингу, а не український. 70% спільнот буккроссингу у мережі ВКонтакті підпорядковуються саме російському сайту. Таким чином, українці втрачають можливість користуватися власним сайтом та підтримують саме російський буккроссинг. 

Львівська зупинка з шафою для буккроссингу.

    Більш того, коли міжнародний сайт був перекладений і для російськомовних людей, російський сайт встановив цензуру на цю інформацію і забанював усіх, хто повідомляв про цю новину, щоб тримати у руках монополію та прибуток від сайту. Російський сайт був викуплений бізнесменом з Одеси, Олексієм Гладковим, і після цього російський сайт роками не оновлювався та не розвивався. Також російським сайтом керує Дмитро Олексійович та Анютка Васільєва. Починаючи із 2009 року вони почали встановлювати монополію російського сайту у країнах СНГ. З того часу, буккроссинг почав занепадати.  

    Сам Олексій Гладков дуже необачно похвалився тим, що він розвинув один дуже вдалий на його думку проект — інтернет-аукціон грошових купюр[8]. Це аукціон, на якому користувачі продають і купують грошові купюри, оплачуючи користування сервісом якийсь невеликий відсоток. Гладков та інші керуючі російського сайту буккроссингом ніколи не займалися та не цікавилися[9]. Таким чином, деякі буккросери зробили висновок, що підприємець Гладков має на меті збільшити собівартість російського сайту за рахунок активності буккроссерів і продати його за більші гроші, у той же час, нахабно отримуючи прибуток від реклами.

Мій досвід

Фото з першого флеш-мобу (половина учасників)

    Про буккроссинг я дізнався випадково, копирсаючись в мережі, десь у 2013 році. Мені одразу ж сподобалася ідея, оскільки я розумів, що знання - повинні бути вільними, щоб бути дійсно корисними. Яка цінність книги, що пилюжиться на поличці? Адже ціль її існування в тому, щоб бути прочитаною і чим більше разів - тим краще! Тим більше, що країни, де буккроссинг став розвиненим, стали більше читати, зокрема і сама молодь у рази зацікавилася читанням. А це, самі розумієте, якісний розвиток особистості та суспільства. І ще, найголовніше, країни, в яких читають найбільше - багаті та безпечні для життя. Чесно кажучи, я не думав, що буду першим, хто займеться цією справою  у місті, але після того, як дослідив міжнародний та український сайт буккроссингу (без реєстрації на яких буккроссинг НЕможливий), зрозумів - що я дійсно перший тут, та й взагалі, один із перших сотень в Україні. 

ЕмоБіль... - сльозкі...

    Почав активно реєструвати свої книги та вперше відпускати на волю. Вперше офіційно і масово, - це була акція  флеш-моб від Українського Розмовного Клубу Нікополя 17 листопада 2013 року (а потім і 26 жовтня 2014 року). Цей день можна вважати офіційним днем початку книгооберту в Нікополі. Всього було декілька таких акцій, в яких взяло участь кілька десятків людей. Книжки ми клали у найрізноманітніші місця у старій частині міста. Деякі з учасників, як виявилося, вже ніби-то знали щось про буккроссинг, і навіть розповідали, що хтось вже намагався робити безпечні полички у супермаркетах та бібліотеках, але усе це діло загнулося - оскільки це були просто місця, де лежали книжки без жодної інформації що це і як це. Тому, я відповідав з посмішкою, пояснюючи - що це не буккроссинг. Винести книги на край вулиці, щоб люди розібрали - те саме, що робили ці так звані "буккроссери"... Вже після основних акцій, було декілька статей у пресі про буккроссинг в Нікополі. І це також хороший результат. 

Підготовка до буккроссингу

 

    Тим не менш, я діяв переважно самостійно, намагаючись популяризувати цей рух як тільки можна, через друзів, знайомих, акції, ЗМІ, тощо. І результати були. В той же рік я створив безпечну поличку у Центральній Дитячій Бібліотеці. Тому, за змістом, це дійсно перша справжня безпечна поличка. Оскільки самі бібліотекарі потім мені сказали, що усі попередні намагання бібліотек робити щось подібне - закінчувалися нічим - бо робилося усе зовсіи не вірно, не так як треба. І як це не так, можете запитати Ви? А так, що, наприклад, моя подруга з Луцьку, бачила таку "ініціативу" бібліотеки... І знаєте як це виглядає? Звичайна поличка, з 2-3 книжками, БЕЗ НАЛІПОК та будь'якої іншої інформації(!!!) То, перепрошую, яким це місцем ці книжки і поличка мають відношення до буккроссингу? Жодного! 

День створення полички

   Займайтеся буккроссингом публічно, не стидайтеся і використовуйте кожну можливість розповісти і пояснити людям, що таке буккроссинг. Тільки таким чином,  можна дійти до того, що я називаю "критичною точкою", моментом, коли буккроссинг в Україні почне жити самостійно, коли про нього буде дійсно не тільки знати/чути більша частина людей але і розуміти, для чого це і як правильно це робити, щоб рух жив.

     Я продовжував далі, реєстрував і відпускав власні книжки. Іноді, залишена на зупинці книжка, викликала просто неймовірну увагу людей - люди одразу збиралися навколо неї і влаштовували дискусії. Також створив і спільноту буккроссерів Нікополя. До речі, що я помітив, книжки слід лишати саме на залюднених зупинках, ЩОБ ЯКОМОГА БІЛЬША КІЛЬКІСТЬ ЛЮДЕЙ ПОБАЧИЛА, що ви робите. 

Поличка у Центральній Дитячій Бібліотеці Нікополя.

    На кінець 2014 року вже були результати. Люди з Нікополя реєструвалися на міжнародному та українському сайті. Через мою діяльність, Нікополь тепер на 3 місці в Україні за кількістю відпущених книг. Перед Нікополем, тільки Київ та Львів. Ось, як може вплинути на буккроссинг всього одна людина. Сам я випустив більше 500 книжок, і є першим буккроссером Україні на українському сайті. Також, я потрапляв і на перші місця рейтингу буккроссерів на міжнародному сайті. Сподіваюся, моя історія успіху та активності не була марною і знайдеться хочаб кілька людей, що будуть натхненні цією ідеєю і продовжать справу в місті вже після мене. Оскільки я переїзджаю, але продовжу займатися буккроссингом. 

Ключ до успіху 

Саме так відбувається підготовка для звільнення книги справжнім буккроссером.

   Я стверджую, головною проблемою буккроссингу в Україні є самі так звані буккроссери (більшість з яких, такими не є), які не дотримується правил буккроссингу і через це не відбувається якісного розвитку руху. Книги не реєструються, наліпки (ексілібри) - не клеяться. А людина, яка знаходить книгу - не отримує через це бодай якоїсь інформації, і тому книга знову кладеться на поличку, але вже нового власника, який її ніколи не відпустить, замість того, щоб продовжити свою подорож. На цьому подорож книги і закінчується.  

 

 

 

  Розуміння принципів буккроссингу тими, хто ним намагається займатися - головний чинник, який впливає на успіх чи занепад руху. Адже буккроссинг - це книгооберт книг у суспільстві [10]. Він існує за принципом соціальної мережі, а тому книги потрібно відпускати постійно,і спонукати до цього іншим, розповідати про звільненян книг друзям,знайомим, родині і перш за все, починати з себе - навіщо вам книги в дома, які ви вже прочитали? Вони можуть стати дійсно корисними іншим. Коли критична маса людей буде розуміти усе це, буккроссинг почне жити автономно, і вже не буде потрібно постійно "підтримувати тиск" його існування, можна буде безкоштовно знайти будь-яку книгу, яка вас цікавить у розвиненій мережі обміну безкоштовно. 

Рейтинг
4.4545454545455
Ваша оцінка
Підписуйтесь
на наші акаунти