2089

Чи реально в Україні викорінити дискримінацію на робочому місці?

— Тимур

Роль спільноти у боротьбі з дискримінацією.


Ось уже п’ять років бізнес в Україні «працює» в межах політики рівності та різноманітності, але поки це лише законодавчо. У 2012 році Верховна Рада прийняла закон з протидії дискримінації (у рамках плану дій візової ліберелізації), що охоплює усі лише трудову сферу.

Та, на жаль, на практиці для більшості українських компаній тема недискримінації ЛГБТІК залишається поза фокусом. Значно прогресивнішими у цьому питанні є українські офіси західних компаній, для яких дотримання прав людини та впровадження політики рівності на робочому місці не є чимось новим. Адже для будь-якої західної компанії політика рівності – це звична практика. Більше того, за останні роки ми стали свідками, як прояв соціальної активності бізнесу та залученості у життя громад  на стали таким собі must have.

Наша країна поки що в цьому питанні відстає від європейських сусідів. Про те, як пришвидшити  Україну в цьому шляху, відбулося обговорення під час 10-ї Національної ЛГБТІК-конференції України. Темою обговорення, громадська організація «КИЇВПРАЙД» обрала наступну: «Як активісти та активістки можуть стимулювати бізнес до соціальної відповідальності».

І справді вже третій рік поспіль в Україні за ініціативи громадських організацій проводиться дослідження Український індекс корпоративної рівності, що допомагає бізнес-середовищу впроваджувати механізми протидії дискримінації.  Останні дані Індексу засвідчують, що український бізнес доволі успішно впроваджує політику рівності та різноманітності. Наприклад, торговельна мережа Ашан працевлаштовує людей з інвалідністю, Британська рада в Україні адаптувала офіс для людей з інвалідністю, а мережа косметики ручної роботи Lush проводить спеціальну програму «Gay is ok». Ці приклади надихають і вселяють віру. Проте, де в цьому широке залучення ЛГБТІК-спільноти, а не організацій. 

Саме про це йшла мова на дискусії. Після якої виникло декілька ідей, які записав собі та готовий поширити для інших:

  • Працівники з числа ЛГБТІК – це ключі до компаній. Саме ми, як спільнота можемо мотивувати власного роботодавця виступати за недискримінацію. Саме наші три слова, можуть закласти в голову керівника, що йому та компанії це потрібно;
  • Прийшов час власного бізнесу. Звісно, ми можемо і будемо створити умови праці без дискримінації. Але реальність, говорить, що найбільш дружнім до ЛГБТІК-бізнесом, є бізнес який заснували ЛГБТІК. Наприклад, створення барів у власних містах, адже навіть міста мільйонники в Україні не можуть похвастатися атмосферним, спокійним гей-баром, в якому кожне із груп буде почуватися в безпеці та комфорті;
  • Консолідація спільноти. За роки незалежності українська ЛГБТІК-спільнота не заявила про себе, як велику групу покупців чи виборців. В нас не має досвіду масового бойкоту гомофобних країн, який ми можемо побачити в історії руху за права ЛГБТІК в США чи Великобританії. Та і я не закликаю ні кого до бойкоту та й метод, як на мене застарів. Але ми можемо і повинні показувати компаніям, власну прихильність. Це дуже важливо, адже компанія повинна бачити зворотній звязок від спільноти, в іншому випадку ми для неї не існуємо. Ідете вчити англійську в British Council, обираєте засіб для обличчя в Lush, заправляєтесь в Shell – скажіть менеджеру, продавцю: «Я до вас ходжу, тому що ви поважаєте права людини. Бачите, що компанія проводить соціальну кампанію – подякуйте, чи відпишіть в книгу скар і пропозицій. Тому що поки мовчимо, за нас говорять наші опоненти і говорять вони завжди, регулярно та голосно.

Адже зрештою, кожен з нас заслуговує на робоче місце без дискримінації, де гідність та свобода особистості будуть не просто пріоритетом, а певним ціннісним стрижнем бізнесу. Саме такі компанії здатні змінювати світ на краще і ми повинні їм допомогти в цьому. 

Тимур Левчук
Керівник проекту Український індекс корпоративної рівності.

 

Рейтинг
5
Ваша оцінка
Підписуйтесь
на наші акаунти