79

Гомофобія: санкція чи дискримінація?

— Гой Грифон

У невеличкій статті пропонується осмислити гомофобію у контексті понять "санкція" та "дискримінація"


У соціології є поняття "соціальні санкції". Це позитивні або негативні дії, що корегують поведінку індивіда, і тим самим суспільство відтворює свої фундаментальні цінності, тобто відтворює саме себе.  Проблеми з'являються тоді, коли суспільство починає (і лише починає) усвідомлювати, що ці санкції склалися історично, а отже їх актуальність ставиться під питання. Це усвідомлення породжується у конфлікті між розвитком суспільства та його традиціями. Розвиток суспільства (економічним, соціальний, культурний тощо) хвилеподібний – то стрімкий, то – стагнуючий. Прийшов час для України, коли розвиток суспільства відбувається швидше, ніж традиції встигають адаптуватися до цих змін.

Чи є дискримінація просто негативною соціальною санкцією? Насправді, відповідь не така вже очевидна (інтуїтивно зрозуміла, але неочевидна). Негативне ставлення до наркоманів та алкоголіків – дискримінація? Засудження злочинців – дискримінація? А оцінка з правопису теж дискримінація? Очевидно, що ні. Моя думка полягає в тому, що це не лише різні поняття, а й антоніми. І негативні соціальні санкції і дискримінація проявляються однаково – як засудження, тоді як санкції мають позитивне соціальне значення, а дискримінація – негативне.

Якій же критерій розрізнення цих двох понять (настільки схожих, наскільки вони відмінні)? Думаю, всі погодяться, що цим критерієм має бути розрізнення між конструктивним і деструктивним. Те засудження, що є конструктивне для суспільства, його розвитку і майбутнього, є санкцією; те, що руйнує або гальмує суспільство, тобто позбавляє кращого майбутнього, є дискримінацією. Наприклад, алкоголізм руйнує соціальні зв'язки (у сім’ї, професії тощо), не сприяє створенню національного багатства, відтягує на себе суспільні ресурси. Всюди #зрада. Засудження цієї поведінки є негативною соціальною санкцією. Рівність між чоловіками та жінками сприяє зменшенню насильства, збільшує свободу особистості, а також підвищує конкуренцію і суспільну справедливість. Всюди #перемога. Ці два приклади є очевидними, хрестоматійними і банальними. Як щодо гомосексуалізму? Засудження його є конструктивним чи деструктивним для суспільства в цілому?

Саме з цього моменту і починається дискусія. На сьогодні в Україні немає конкордного рішення цього питання. Попри те, що ця дискусія несе в собі саме майбутнє України.

Як на мене, гомофобія є дискримінацією. І ось чому. У демократичних суспільствах національне господарство (економіка) побудована на сумі особистісних досягненнях. В цьому плані ми, українці, зацікавлені в успіху кожного з нас, бо кожен успіх зміцнює економіку, а отже покращує можливості для всіх інших: дзвін успіху лунає для всіх. Особисті досягнення найкращі в умовах конкуренції, бо сама конкуренція є ефективним механізмом розподілу праці. Головною, демонічною перепоною "суспільного раю" є мутність правил гри, коли природні конкуренти додають (або утримують) штучні "додаткові правила" гри. Гомофобія знижує конкуренцію і вдосконалення. У цьому плані, гомофобія – це тупик, у буквальному значенні зупинки суспільного розвитку, оскільки вона не сприяє прогресу (збільшення свободи і зменшення насильства, збільшення багатства і зменшенню злочинності), а навпаки консервує розвиток суспільних відносин. Ця консервація несе колосальні та неминучі ризики фригідизації суспільства, тобто втрати здатності відповідати викликам часу.

Емансипаційні рухи з кінця ХІХ ст. і до тепер є розуміння того, що успіх не залежить від статі, кольору шкіри, соціального статусу, від зросту, ваги та кольору очей. Ми всі повинні погодитись, що будь-які біологічні або тілесні ознаки не можуть бути фатальною перепоною до особистісного успіху. Справжній успіх не в тому, що ти народився широкоплечим арійцем з блакитними очима і жовтим, як солома, волоссям, а в тому, що ти багато працював і чогось досяг.

На останок, зазначу іронічну суперечність у позиції гомофобів. Вся їхня аргументація вказує, що вони, по-суті, є консерваторами (у широкому розумінні). Засадничою рисою консерватизму є домінування суспільства над особистістю (у лібералів навпаки), тобто суспільно значущі інтереси є більш важливі, ніж індивідуальні. Гомофобія ж навпаки є проявом егоїстичних лінощів до змін, за рахунок уповільнення суспільного розвитку.

Більш конкретно це можна побачити на темі сім'ї. Всі ми знаємо, що Європа (і Україна як частина Європи також) переживає кризу інституту сім'ї. Все менше люди одружуються і все більше розлучаються. Ця криза є об'єктивним наслідком суспільного розвитку. Раніше ініціаторами розлучень були чоловіки, тепер чоловіки і жінки, отже природно, що розлучень стає все більше, бо жінки все більше набувають "чоловічих" прав і можливостей. Розбудова кар'єри і соціальна реалізація робить жінку морально, юридично й економічно незалежною, а отже тепер з нею треба рахуватись як з рівною. Раніше сім'я будувалась на субординації та покорі, а жіноча любов була "примиренням із власною долею". Сьогодні ця сімейна стратегія є нерелевантною. Сьогодні сім'ї будуються на рівних засадах і через любов (ну як вийде). Криза сім'ї – це криза любові та відданості, факт того, що люди, насправді, не вміють любити.

Отже, ми бачимо, що сучасні зрушення нашого суспільства вимагають як мінімум уточнення (може бути й докорінного переосмислення) давно усталених і класичних понять.

Рейтинг
5
Ваша оцінка
Підписуйтесь
на наші акаунти