171

La vie d'Adele

— Слон Рожевий

Коротко про дещо з переглянутого.


Фільм "Життя Адель" (La vie d'Adele) режисера Абделатіф Кешіша (Abdellatif Kechiche) можна охарактеризувати одним словом - красивий. 

 

Це один з тих фільмів, після якого залишається ще якийсь час незрозумілий осад збудження, радості, смутку від фатуму життя та втрати реальності. Основною негативною критикою в його сторону в більшості випадків було нарікання, що фільм за довгий і майже ні про що, місцями нудний та розтягнутий. Однак я, на противагу, вважаю ці моменти - його найкращими сторонами. Розтягнуті в часі зусередження камери на життєвих дрібницях Адель (окрім, звичайно, сексу з коханою) дають доступ до її приватного життя. Режисер, ніби відкриває вікно, через яке ми можемо заглянути їй всередину, і таємно спостерігати що і як там відбувається, що зазвичай нам недоступно. Отож, коли Адель їсть спагеті, спить, протестує, танцює, мастурбує, сидить на уроці, плаває в морі, готує і позує Еммі, глядач безпосередньо бере в цьому участь. Так знятий фільм можна назвати геніальним, оскільки для світу ЛГБТ, зокрема лесбійок, котрі відкидаються рештою через їх ненормальність, зі страху відмінності, важливо показати зсередини життя дівчини, котра покохала дівчину. Скажімо, надати їй нормальності, показати, що вона керується тими самим прагненнями в своєму житті, що й решта людства. Замовчування речей, тільки надає їм забороненого контексту. Потрібно відкрито говорити про заборонене, і кожну річ називати своїм іменем. Як в цьому випадку Абделатіф Кешіш оголив лесбійський секс - без мачистського порнографічного контексту. 

 

Отож-бо, фільм - це перед усім пошуки, а радше численні спроби знайти істину, себе і безвиграшна боротьба з самотністю. 

 

IFC Films

 

В моїх пошуках я щораз, то далі досягаю менше успіхів. Та й битву я, здається, давно програла. В барі налаштувалася одноманітна буденність. Розливання пива грізним дядькам, міцніші трунки буржуям, коктейлі кокетливим дівчаткам, натирання склянок, прибирання столів, сварки між офіціантками. Навіть гарні гетеродівчатка вже не так тішать око. Добрий менеджер Вася дістав мене своєю одержимістю познайомити з якоюсь лівачкою-лесбійкою. Невдовзі почну ходити з транспарантом по Майдану: "Шукаю лесбі-друзів", що на фоні з іншими майданівськими гаслами не буде вже й так по-дурному звучати. Або є ще одна ідея - влаштувати таємну лесбі-вечірку десь на квартирі з кодово зашифрованою адресою. Цікаво, що було б більш успішним в прагненні знайти собі дівчину?

 

http://leskyiw.blogspot.com/2014/02/la-vie-dadele.html

Рейтинг
5
Ваша оцінка
Підписуйтесь
на наші акаунти