198
Я в цій боротьбі почуваю себе досить комфортно

Я в цій боротьбі почуваю себе досить комфортно

— Антон Красовський

25 січня 2013 року, після ефіру програми «Angry Guyzzz», в якому обговорювали закон про заборону "пропаганди гомосексуалізму", Антон Красовський зробив публічну заяву про свою гомосексуальну орієнтацію. Він сказав: "Я гей і така ж людина, як Путін і Медведєв". Антон Красовський - російський телеведучий і журналіст, відомий своєю роботою, як редактор журналу VOGUE, редактор програм "НТВшники" та "Музичний ринг НТВ" на НТВ тощо В кінці 2011 року очолив передвиборчий штаб кандидата на пост президента Росії - Михайла Прохорова, який в результаті отримав третій результат із 8% голосів виборців. В День святого Валентина Красовський дав ексклюзивне інтерв'ю Національному ЛГБТ-порталу України.

Я в цій боротьбі почуваю себе досить комфортно

Якщо не секрет, яка мета Вашого візиту до української столиці?

Ми з Ксенією Собчак робимо тут репортаж для журналу "Сноб".

Про що репортаж?

З приводу просто життя. Майдан і так далі.

Ви перший раз за час революції на Майдані?

На цьому Майдані вперше.

Яке Ваше ставлення до Майдану?

Я думаю, що люди, які стоять на Майдані і однозначно підтримують Майдан і взагалі вважають, що все так однозначно, будуть дуже сильно здивовані результатами цього Майдану. Ну принаймні, скажімо так, ті настрої, які на цьому Майдані присутні, як на мене, в підсумку, завдяки цьому Майдану, зазнають абсолютного фіаско. Як це не смішно звучатиме з моїх вуст, я вважаю, що єдина людина, яка може привести в найближчому майбутньому Україну до Євросоюзу - це Віктор Федорович Янукович. Просто зважаючи на свою абсолютну непослідовність і безглуздість. Наступні лідери будуть послідовними і осмисленими і ця послідовність і осмисленість не приведе Україну в Євросоюз.

У ЛГБТ -середовищі обговорювалося питання: якщо ЛГБТ виходять на Майдан, підтримувати ідеї Майдану, як Ви вважаєте, чи потрібно нам виходити під своїми прапорами?

 

Я прекрасно розумію, що у всіх, такого роду масштабних і взвгалі погано контрольованих, і навіть якщо вони кимось ініційовані, то точно вже в стихійному масштабі це не помітно, народних виступах, зрозуміло, що завжди блокуються протилежні групи населення. І зрозуміло, що у всіх різні цілі. І потім найсильніша з цих груп знищить свого союзника. Якщо припускати, що Майдан стоїть, перекриваючи половину Хрещатика, заради того, щоб Україна потрапила до Євросоюзу, тоді напевно треба виходити під райдужними прапорами, оскільки існують європейські цінності. Якщо ми вважаємо, що Хрещатик перекритий, тому що треба прибрати Януковича і на його місце поставити когось іншого, або поборотися з черговим ворогом України: "москалем", "пшеком" або "жидом" - це напевно інше. І тоді не треба виходити під райдужними прапорами. І правильно напевно робив Віталік Портніков виходячи на трибуну і роблячи вигляд, що нічого не відбувається. Я чесно кажучи не вважаю, що в Україні зараз, у всьому цьому майданівському русі ця тема повинна якось педалюватись. Оскільки це не те що не найголовніше, а просто - це не те, за що борються українці. Не за те, щоб усім геям на світі жилося добре.

З приводу Портнікова. Чи повинен він був якимось чином реагувати на галас навколо компромату? Спростовувати, можливо...

А що там можна спростовувати? Це не він??? Віталій - людина доросла у всіх сенсах і я не хочу копирсатися в його особистих обставин. Він потрапив у дуже непросту і неприємну ситуацію. І в цю ситуацію він загнав себе сам, тому що він сам виходив на трибуну. Я ніколи на трибуну не ліз і значною мірою саме тому. Людина, яка займається публічною політикою, а для українських журналістів - це величезна проблема, тому що вони не розуміють, що або ти журналіст, або - політик. І це зараз в українських журналістів, і до речі в російських журналістів теж, хоча б те, що відбувається з телевізійним каналом "Дождь" - це величезна проблема журналістів, які вважають, що зараз не час для відстороненого погляду, а треба перебувати в центрі подій. З однієї чи іншої пропагандистської сторони. Якщо ти пішов у публічну політику, повинен розуміти, що на тебе виллється нереальна кількість гівна. Правди і неправди. І якщо ти займаєшся публічною політикою, ти не маєш права поводитися, як заманеться. Ти не маєш права навіть не те, що щодо своїх соратників, вже не знаю, які вони у нього були; або по відношенню до людей, до яких ти виходив на трибуну. Ти не можеш себе вести так по відношенню до процесів, тобто, ти не маєш права ї**** в д*** хлопчиків, розуміючи, що тебе звичайно зніматимуть прихованою камерою. Або ж ти робиш це і тоді ти просто всім показуєш цюодну людину. Ти публічний політик. Ти розумієш, що за тобою будуть стежити. І це, звичайно, додаткова в наших випадках, в наших країнах, потрійна відповідальність. Тому що твоє особисте життя повинно бути гранично зрозумілим. При цьому я усвідомлюю, що людина опинилася в дуже складній ситуації. Я чому сказав, що він доросла людина, тому що якби він був молодший, психіка у нього була б більш лабільною. Завжди складно, коли це все показують і люди всі навколо - це бачать, тоді звичайно важко реагувати. Я не знаю, як я би відреагував, якби я опинився в такій ситуації. З іншого боку, я давно живу з однією людиною і мені з ним прекрасно.

Ви згадали Михаїла Прохорова. Скажіть, чи говорив він Вам своє ставлення з приводу Вашого камін-ауту?

 

Він ніколи публічно, вербально не озвучував інтерес або відсутність інтересу. Принаймні він завжди робив вигляд, що його це ніяким чином не цікавить.

Чи помітили Ви після здійснення публічного камін-ауту, кардинально інше ставлення знайомих і близьких?

 

Тут треба розуміти, я живу в іншому трошки світі, коли твої знайомі або люди, з якими ти знаходишся в безпосередньому контакті щодня, або просто в публічному контакті, вони всією цією історією будуть публічно захоплюватися. І будь-яка людина, яка робить камін-аут для всіх мусить розуміти, що тобою будуть публічно захоплюватися. З іншого боку, коли ти робиш це в такій країні, як Росія і Україна, то твоя кар'єра завершується. Ось це потрібно розуміти. Віталій Портніков мабуть це теж прекрасно розуміє. Йому потрібно було дати якесь зворушливе інтерв'ю зі сльозами на очах, тому що я не розумію, як ще можна на це реагувати. Треба було сказати: "Я все життя намагаюся знайти любов і ніяк не можу її знайти".

Часто в ЛГБТ-середовищі популярні питання еміграції з наших країн і у Вас, я думаю, є така можливість: кинути все і спокійно жити, не пручаючись, за кордоном.

Там щось потрібно робити, чимось займатися. А тут у мене склалося середовище, в якому мені комфортно. У мене є сім'я, з якою мені добре, і що мені з ними зробити? Спалити їх? Ніхто не збирається нікуди виїжджати. Я розумію деякі труднощі, які пов'язані з цим всім. У Росії їх більше зараз. Але за кордоном будуть інші труднощі і вони не менш огидні. Якби мені було 20 років і я був би підлітком з Маріуполя або Тернополя, який розмовляє англійською і живе там само, і при цьому незрозуміло яким чином розмовляє англійською, я б поїхав звичайно ж . Тому що жити в Маріуполі чи Тернополі дуже тужливо, і звідти всеодно потрібно їхати. Пох** куди. Все одно це буде нове середовище. Я б поїхав. Мені вже 40 скоро і я не живу в Маріуполі. Я живу в Москві. Потрапляючи з Москви в Київ розумієш, що опиняєшся в провінційному європейському місті. Москва - це як Лондон, а Київ - це Брюссель, у якому об 11 годині вечора вже немає нікого на вулиці. Для москвича це така зміна картинки, неймовірна .

 

Я в цій боротьбі відчуваю себе досить комфортно. А от в тужливій ​​одноманітності і напускній євроатлантичній ввічливості я не відчуваю себе комфортно. Я люблю Нью-Йорк і взагалі Америку, але я не відчуваю себе там "як у дома". Ніколи. Мені стає крок за кроком важче в Росії, але це пов'язано не з тим, як моє оточення і взагалі місто Москва раптом стали до мене по-іншому ставитися. А я просто дивлюся, що відбувається, читаю безкінечно фейсбук. Я вже старенький і в мене по-іншому влаштована нервова система, і реагую на різні речі досить болісно. Я думаю, що все рівно все буде якось змінюватися і зміни настають зокрема у зв'язку з такими, як я людьми, і з такими як ви людьми. От ви робите ЛГБТ-портал український і це дуже важливо, і правильно, можливо навіть найбільш правильний рух у бік євроатлантичних цінностей. Набагато більш беззаперечніше ніж те, що відбувається на Майдані зараз.

Просто те, що зараз там відбувається дуже суперечливо.

 

Все на світі суперечливо. Я просто припускаю, зі свого досвіду роботи при владі, і з владою, і у владі, що люди, які прийдуть на зміну неконтрольованому ї****** ВФЯ, будуть набагато більш контрольовані зовсім не тими людьми, яким би хотілося, що б їх контролювали ті, що стоять на Майдані. Ті підлітки, які стоять на Майдані. Умовно кажучи, я дійсно вважаю, що Порошенко набагато більш зручніший Кремлю, ніж Янукович.

Ви були в Нью -Йорку на гей -параді. Зараз почалася підготовка до проведення київського гей-прайду . Як Ви ставитеся до прайдів тут?

 

Я ніяк не ставлюся. Прайд - це ж подія не для того, щоб показати, що ми є. Це історія візуалізації боротьби за ці права. Він же прайд з'явився в Нью-Йорку не тому, що хотілося вийти на вулиці, а тому що геї безкінечно боролися за ці свої права, з владою билися. Прайд-це історія боротьби. А у нас це ніяка не боротьба. А давайте ми вийдемо і покажемо, що ми є і помахаємо прапорцями? Я не знаю, як це відбувається на Україні з цим. Я не проти і не за. Я вважаю, що не має чим пишатися, тому безглуздо говорити слово "прайд". Має сенс проводити якісь пікети, акції протесту, але не треба називати це "прайдом". Ніякий це не прайд , і не парад , і жодним чином це не весело. І коли після Стоунволлу проходив перший прайд, його ж не могли розігнати. Вони йшли, геї та лесбіянки, по Крістофер-стріт і їх не розганяли. А тут будуть розганяти. Я розумію, що це буде якийсь нечисленний вихід на вулицю, з метою продемонструвати себе. І закінчиться це кийками від "Беркуту", так само як у Росії.

Чи змінилася якимось чином діяльність гей-клубів в Росії після прийняття гомофобних законів?

Знаєш, я ніколи не цікавився діяльністю гей-клубів. Зараз не ходжу в клуби, хоча раніше ходив. Я знаю, що стало набагато менше людей. Мої колеги якісь говорили. Це проблема, тому що зараз не дуже клубний час. Взагалі у світі. Клуби - це дуже з 80-х все. А зараз всі знайомляться в інтернеті. Навіщо їм в клуб ходити?

Чи були, крім загальних, зовнішніх причин, якісь дуже особисті причини того, що Ви вчинили камін-аут ?

Я дивуюся, що Портніков не зробив якоїсь важливої заяви. Не дав інтерв'ю, не написав текст. Мені дійсно це дивно. Тому що все зрозуміло, що кар'єрі твої кінець, і не тому що ти гей, а тому що ти лицемірний п****. У мене не було такої проблеми. Мене за д*** не брали. Я камін-аут робив не тому, що якесь відео десь опублікували, а тому що мені набридла ситуація, яка відбувалася в Росії і я розумів, що вона буде розвиватися, і що я ніяким чином не зможу себе з цією ситуацією асоціювати. Мені не хотілося, щоб знайомі і зрозумілі мені люди асоціювали мене з гівном, яке відбувається в країні. Ну і я хотів завжди знайти людину, яка буде висловлювати думку російських ЛГБТ і ніяк не міг її знайти. І зрозумів, що доводиться робити все самому. Зрештою, що я сильно втратив? Я так чи інакше десь отримав щось. Часу минув лише рік. Ну подивимося, як будуть розвиватися події. Вся ця світова реакція з приводу прийняття антигеївських законів у Росії дуже чутлива, і для Путіна особливо. Ніхто не очікував такої реакції. Йому це дуже неприємно. Йому неприємно, що його втягнули в цю абсолютно нецікаву для нього тему. Вона ж йому абсолютно пох** . Він ж не гомофоб і абсолютно про це не думав. Він от якраз саме нормальний натурал і у нього з цим немає жодних проблем. І тут ці мудодзвони втягнули його і він щось там підписав. А потім зрозумів, що не можна спокійно виїхати ні в одну точку світу. Проблема в тому, що вони не вміють відкочувати назад, не вміють визнавати помилки, вибачатися. Найголовніша проблема їх, що вони аж надто "мужики" в російському розумінні .

Розкажіть про те, яким чином Ви робили камін-аут для батьків і чи було це спеціально задовго до публічного визнання?

Звичайно для них, задовго до цього. Вони нервово відреагували. І на перший камін-аут і на публічний. Довго з цим мирилися або не мирилися, боролися. Самі, всередині себе. Ти знаєш, довго звикали до цього. Коли ти це робиш, то здається, що насправді всі проти тебе і вся увага до тебе. І батькам так здавалося, що всі в селищі знають, що всі по-іншому тепер ставляться. А й правда всі знають і мама навіть збиралася продавати будинок, але потім вона зрозуміла, що те, що всі про це говорять ще не означає, що всі проти. Що якраз переважна більшість якраз "за". І цей камін-аут більшістю зрозумілих людей сприймається позитивно. І в кінцевому підсумку мої батьки це зрозуміли. Я в своєму житті ніколи не ставив перед собою мету - змінити батьків, і вони ніколи не ставили за мету змінити мене, хоча в них було набагато більше підстав для цього.

Сьогодні день всіх закоханих. А Ви вірите в кохання, стосунки?

Я звичайно ж вірю в кохання і в стосунки. І у мене все чудово з цим. Кілька років я в коханні і стосунках і що називається "душі не чаю".

Розмовляв Максим Івануха

 

 

Тепер, завдяки Aperio Lux, ЛГБТ-портал можна читати на iPhone та iPad або підписуйтесь на Telegram канал @lgbtorgua

Підписуйтесь
на наші акаунти