94
Я не впевнена, що марш найбільш ефективний інструмент

Я не впевнена, що марш найбільш ефективний інструмент

— Ганна Довгопол

Ганна Довгопол, одна з тих, хто не боїться відкрито підтримувати ЛГБТ, працюючи у великій громадській організації, яка займається сприянням демократії та зміцненням громадянського суспільства. Вона координує програму «Гендерна демократія» Представництва Фонду імені Гайнріха Бьолля, є членкинею оргкомітету "КиївПрайду" та активно бере участь у різних громадських, культурних і політичних ініціативах. Ганна Довгопол поділилася власними думками щодо ситуації з правами ЛГБТ в Україні в ексклюзивному інтерв'ю для Національного ЛГБТ-порталу України.

Я не впевнена, що марш найбільш ефективний інструмент

Ти раніше працювала в ЛГБТ-організації “Інсайт”, пізніше в “Amnesty International”. Як ти гадаєш, чому більшість ЛГБТ-активістів в певний момент полишають ЛГБТ-активність?

Це стосується не тільки ЛГБТ-активістів, а інших, що працює у громадському секторі. Робота у ньому приводить до великого вигорання. З іншого боку певним чином відсутня можливість росту, адже в громадських організаціях є певна межа. Крім того - це питання стабільності заробітної плати. Я думаю це все можна описати словом "вигорання". Зараз, працюючи у Фонді Гайнріха Бьолля, я можу зробити більше для сфери, з якою давно пов’язана. У Фонді є гендерна програма, яка торкається фемінізму, гендеру і ЛГБТ. Підтримуючи певні проекти, які на наш і мій погляд видаються хорошими, я вважаю, що роблю таким чином певний внесок в розвиток ЛГБТ-руху.    

Можливо, було б більш правильно, якби громадські активісти займались широким спектром правозахисних питань, а не суто ЛГБТ?

Ситуація з правами ЛГБТ така, що тут ще потрібно копати. Тому важливо працювати на багатьох рівнях. ЛГБТ-організації повинні ставати професійнішими. Це повинні бути люди, які володітимуть навиками і знаннями, матимуть нормальну заробітну плату і професійно виконуватимуть свою роботу.    

Якщо подивитися у перспективі на ситуацію з правами ЛГБТ зараз і тоді, коли ти починала свою роботу, чи відчуваєш ти, що настали зміни?

Про ЛГБТ почали публічно говорити, це дуже велике зрушення. Спільнота перестала бути невидимою. Принаймні ЗМІ у великих містах почали писати більш адекватно, вони перестали вживати дискримінаційні терміни, перестали подавати це як «полуничку», чи як щось «жовте». Те, що з’явилося багато публічних ЛГБТ, багато заходів, акцій, журналісти стали запрошувати ЛГБТ на різні ефіри – звісно, що це все позитивні зрушення.

В тебе нема відчуття, що ЛГБТ раніше були “полуничкою”, а зараз це стане чимось буденним, не буде викликати інтересу. ЛГБТ-організації щось роблять, щось говорять, але це нікому не цікаво?

В ідеалі це повинно стати чимось буденним, не мета - бути на топі популярності. Ми повинні стати настільки     буденними, щоб це сприймалося як нормальна, найзвичайніша зі сторін життя. Поки існує упередженість, різного     роду гомофобія - ця тема не перестане викликати хвилювання.

Ми говоримо певним депутатам, що треба прийняти антидискримінаційний закон, а вони відповідають: “Ви знаєте, я проти геїв нічого не маю, але це не моє питання, підіть до іншого депутата”. Як діяти в ситуації, коли депутати і не “проти” і не “за”?

Ситуація така, що питання прав людини, різних пригнічених, дискримінованих  груп для тих, хто приймає рішення, не на часі, і вирішення цих питань не принесе їм електоральних бонусів і їм особисто це не болить. Така ситуація була завжди у світі, але потужний рух меншин, в тому числі ЛГБТ, примушує депутатів звертати на це увагу. Потрібно     використовувати всі наявні механізми, через міжнародні організації, внутрішні інструменти, нагадувати про це питання.

Є думка, що через конфлікти серед ЛГБТ-ораганізацій, з ними не хочуть працювати інші організації. ЛГБТ-організаціям кажуть, що ви самі не маєте конкретної позиції, то чого ви хочете і як з вами можна працювати?

Це абсолютно нормальна ситуація. Україна - дуже велика країна і зрозуміло, що тут є багато організацій. В них працюють різні люди з різним баченням. До цього треба ставитися  спокійно. Коли люди зі сторони так говорять, вони бачать людей, об’єднану за певною ознакою і вони відчувають себе винними. Хоча вони нікому нічого не винні. В різних ЛГБТ-активістів може бути різне бачення, чи потрібен нам марш чи ні, і так з інших питань.    

Ваш Фонд підтримує Марш рівності. Минулого року його відмінили, зараз ситуація в країні стала ще більш критичною. Ви продовжуєте підтримувати Марш?

Ми підтримуємо заходи в рамках "КиївПрайду". Минулого року відмінили марш, бо київська влада не змогла гарантувати безпеку. Я була в оргкомітеті того року і цього року теж, проте наразі у мене більш скептичне ставлення, ніж у більшості членів оргкомітету. Я не впевнена, наскільки саме прайд і марш в тій ситуації, яку маємо сьогодні в Україні, будуть ефективними інструментами для привернення уваги до ЛГБТ-питань. Але це суто моя думка, фонд підтримує культурні проекти в рамках Прайд-тижня, але не марш.

Після Євромайдану виникло багато мейнстримних організацій і проектів, але вони не займаються ЛГБТ-питаннями. Я думаю, що перший крок повинні робити ЛГБТ-організації. Абсолютно зрозуміло, що якщо щось створюється, то заради вирішення  питань, які хвилюють. Якщо ЛГБТ хоче, щоб якісь питання підіймались, то треба піти і сказати про це. Це як з державою: вона зацікавлена в статусі-кво, тому всі прогресивні зміни відбувають під тиском.   

Нещодавно було 8 березня. Які заходи від Фонду Бьолля стали найбільш знаковими?

Ми підтримали ініціативу Центру візуальної культури, кураторкою проекту є Оксана Брюховецька. Це серія заходів, яка розпочалась в п’ятницю 6 березня відкриттям виставки «Материнство». Зараз відбувається ряд різних феміністичних заходів, лекції, дискусії, фільми.    

Ми дізналися, що Фонд підтримав новий проект «Простір рівності», який незабаром розпочнеться на Громадському радіо? Це крутий приклад , коли досить мейнстримна радіостанція не цурається питань ЛГБТ. Це вихід на нову аудиторію?

Так, ми дуже це підтримуємо. Останні два роки до нас звертаються різні ініціативи та організації, які хочуть підіймати питання ЛГБТ та фемінізму. Мене це дуже тішить. «Простір рівності» - це ідея Ірини Славінської, вже записано дві програми, 8 березня вийшов перший випуск.    

Ти робила у своєму житті камін-аут перед батьками? Коли, на твою думку, краще робити камін-аут перед батьками, як їх підготувати?

У нас з батьками політика «Не питай, не говори». Батьки дуже давно знають. Коли буває  доречно, то я знайомлю їх зі своєю партнеркою. Я думаю, що батьки, звичайно, не в захваті, вони інакше бачили мою долю, але треба віддати їм належне. Вони це сприймають, ми не конфліктуємо на цю тему. Я думаю, що краще робити камін-аут, коли ти     відчуваєш, що це потрібно тобі. Мені  було 21, коли я зробила камін-аут. Я жила в іншій країні, в мене з’явилися стосунки,  була щаслива і написала татові. Мій тато відповів, що він не очікував, не знав, що так станеться з ним, але він всеодно мене любить. Мама вирішила сприймати це як факт, який не можна  змінити.

Якщо подивитися на США, то в них дуже потужний рух батьків, які мають ЛГБТ-дітей. Як ти бачиш перспективи такого руху в Україні?

Я думаю це могла би бути дуже потужна сила. Це прекрасно, просто це дуже складно. Я розумію, що я не можу запросити своїх батьків...   

Певні активісти заговорили, що прийшов час говорити про одностатеві шлюби. Ти підтримуєш таку ідею чи виступаєш проти?

Я ніколи не думала, яка може бути з цього приводу стратегія. Я завжди думала, що це те, про що ще рано говорити, насправді  рано. У нас навіть немає антидискримінаційного закону. Це просто викличе хвилю агресію. В нас немає інструментів тиску, Європа може допомогти з антидискримінацією, а зі шлюбами - ні, бо сімейне право - це індивідуальна річ в країні. На рівні риторики ефективніше говорити про партнерство, оскільки шлюб в українському дискурсі асоціюється з священними традиціями. З одного боку всі люди повинні мати рівні права в державі і крапа. Якщо це шлюб, то нехай це буде шлюб. Інакшість в правах продовжує «іншувати» групу. Але звісно було б прекрасно створити новий інститут партнерства для всіх людей.

Розмовляв Тимур Левчук 

 

Тепер, завдяки Aperio Lux, ЛГБТ-портал можна читати на iPhone та iPad або підписуйтесь на Telegram канал @lgbtorgua

Підписуйтесь
на наші акаунти