23853
“Люди навколо навіть не припускають, що я трансґендерна дівчина”

“Люди навколо навіть не припускають, що я трансґендерна дівчина”

— Саша Шаталова

Саша Шаталова - українська трансґендерна дівчина, яка останнім часом більшість часу проводить закордоном.

“Люди навколо навіть не припускають, що я трансґендерна дівчина”

В інтерв`ю "Національному ЛГБТ-порталу" вона розповіла про ставлення до ЛГБТ в Україні та у країнах Азії, про внутрішнє усвідомлення власного "я", про те, чому трансґендерним людям не потрібно ні за що боротися та про багато іншого.

- Ви довгий час жили в Україні, але потім вирішили переїхати. З чим був пов'язаний переїзд?

Рішення переїжджати не було, я хотіла півроку поїздити по Азії, але в підсумку так скучила за Києвом, що подорож закінчилася трьома місяцями.

- Зараз Ви можете порівнювати життя в Україні і за кордоном, чим воно відрізняється?

- Там немає війни, тебе не оточує щоденний потік негативних новин. В якійсь мірі краще якість життя, але завжди знайдуться свої недоліки. Скільки б я куди не їздила, завжди хочеться повернутися назад, не дарма кажуть: «У гостях добре, а вдома краще».

- Як, за Вашими відчуттями, відносяться до ЛГБТ-людей в Україні і країнах, де Ви проживали?

- В Україні, безумовно, ставлення до ЛГБТ-людей негативне, і, я думаю, пройде не мало років, коли воно зміниться на краще. Що не скажеш, наприклад, про Таїланд, там без проблем працюють трансґендерні жінки, до них рівне ставлення. У великих містах навіть є окремі туалети для них.

Взагалі в країнах, в яких мені пощастило побувати, я не помітила негативного ставлення до ЛГБТ, напевно, тому що там люди не озлоблені на життя, не оточені такою кількістю проблем і ЛГБТ-люди хвилюють їх найменше.

- З якими проблемами Ви стикалися в Україні?

- Якщо мається на увазі, як трансґендер, то проблема тільки з паспортом. До кінця стать я змінювати не збираюся, тому що відчуваю себе і так відмінно, а документи без повної операції, на жаль, ніхто не поміняє.

- Як реагують люди, коли дізнаються, що Ви трансґендер?

- Негативу в свою сторону я, особливо, не отримувала.

Люди, які оточують мене, навіть припустити не можуть, що я трансґендерна дівчина.

Знають про це, в основному, друзі, ну і молоді люди, з якими знайомлюся. Окрім інтересу нічого не пригадаю.

- Чи відчували Ви знущання через не відповідність вашої ґендерної ідентичності і біологічної статі. Можливо, в школі?

- Я не можу назвати це знущаннями, так як бити мене не били. Погрози були, з багатьма однокласниками і однолітками, особливо чоловічої статі, було погане ставлення. На той час я була хлопчиком, відкритим ґеєм, і ніколи не приховувала, що мені подобаються тільки хлопці. Так що в дитинстві, в маленькому Кримському місті, з цим не могло бути легко. Але я це пережила, і живу далі.

- Як ви вважаєте, що потрібно для того, щоб люди більш толератно сприймали українських трансґендерів? Потрібні масові курси з етики або соціальна реклама від влади?

- Я думаю, потрібні нові люди, нове покоління, а це значить - час. Раніше цього у нас нічого не зміниться. Звичайно, підтримка від влади не буде зайвою, але коли вона на це наважиться - невідомо.

- Коли ви самі зрозуміли, що ваша внутрішня особистість не збігається із зовнішністю?

- Я завжди розуміла, що відчуваю себе в образі дівчини набагато комфортніше. 1 січня 2015 роки я вирішила, що це буде рік змін, так це і сталося, я не змусила себе чекати. У мене не було якихось «внутрішніх проблем» та іншого, це було повністю зважене рішення, я так хотіла і все. Я знала, що так сподобаюся більше хлопцям, буду легше себе почувати в соціумі, і знайду себе. Всі мої припущення виправдалися, і я ні про що не шкодую.

- Як на це відреагували Ваші родичі і близькі?

- З родичів у мене тільки сестра, вона відреагувала нормально, знаючи мене вибору у неї особливо не було. Всім близьким друзям довелося або прийняти, або припинити дружбу.

- Наскільки активний трансґендерний рух в Україні? Яку підтримку ви отримуєте від цих людей? Чого бракує?

- Чесно, ніколи цим не цікавилася, і особливо не потребую жодної підтримки.

- За що потрібно боротися трансґендерним людям?

- Навіщо їм за щось боротися? Треба жити своїм життям, думати як стати краще, вдосконалювати себе. Але з чим боротися - я не знаю.

- Чи важко трансґендерним людям знайти роботу?

- Зараз роботу знайти складно всім, а хорошу так взагалі нереально. Що стосується трансґендерів, думаю, тим у кого замінені документи з цим питанням легше, іншим же тільки по знайомству, та й то не факт.

- Чи плануєте Ви відвідати Марш Рівності в Києві, який відбудеться в червні? Чи відвідували Ви його раніше?

- Раніше не відвідувала. Я б пішла тільки в тому випадку, якщо б це було цілком безпечне. Але в нашій країні, на жаль, це не так.

Спілкувався Олексій Сімончук, фото із соціальной мережі Вконтакте

Тепер, завдяки Aperio Lux, ЛГБТ-портал можна читати на iPhone та iPad або підписуйтесь на Telegram канал @lgbtorgua

Підписуйтесь
на наші акаунти