196
Богдан Жук: «Сонячний зайчик» щороку стає різноманітнішим і розширюється»

Богдан Жук: «Сонячний зайчик» щороку стає різноманітнішим і розширюється»

Ексклюзивне інтерв’ю з координатором програмного відділу київського міжнародного кінофестивалю «Молодість» Богданом Жуком, який курує програму ЛҐБТ-кіно «Сонячний зайчик» (Sunny Bunny)

Богдан Жук: «Сонячний зайчик» щороку стає різноманітнішим і розширюється»

Який фільм міг змінити твоє життя, що врешті-решт перегляд кіно став для тебе роботою?

Не можу сказати, що був якийсь фільм, що б так вплинув на моє життя. Завжди був інтерес до кіно, який мене врешті привів на “Молодість” – спершу як журналіста, потім уже став членом команди.

За якими критеріями треба судити кіно і що для тебе найважливіше під час відбору фільмів?

Мене кіно, перш за все, має зачіпати емоційно. І в пошуку фільмів для фестивалю завжди орієнтуюся на якість і хоча б щось нове – стиль, форму, викладення сюжету... Кінематографу вже понад 100 років, і нових історій практично не існує, все так чи інакше повторюється – проте хочеться бачити, як кінематографісти шукають нове і відкривати нові таланти з оригінальним баченням світу.

Чому, на твою думку, виникло ЛҐБТ-кіно, як окремий жанр?

Я категорично проти відокремлення ЛҐБТ-кіно як жанру. Це просто нелогічно. Є драми, комедії, трилери, жахи, в яких присутня ЛҐБТ-тематика, і якщо його відділили в окрему категорію, то це через упередження. Може, я просто володію якоюсь суперсилою, що дає мені здатність ототожнювати себе з будь-якими персонажами – ґеями, лесбійками, трансґендерними, гетеросексуальними людьми та іншими для того, щоб розуміти кіно – але, здається, це називається просто емпатія, чи людяність. Тож якщо люди не здатні на це – майже однозначно це певні упередження.

Але якщо говорити про ЛҐБТ-кіно, як просто категорію фільмів, де присутня ця тематика, то виникло воно, тому що спільноті потрібна репрезентація, зокрема на екранах. Суспільство різноманітне, відповідно і кіно чи будь-яке інше мистецтво має його відображати.

Наскільки виправданим у світі сучасного кіно є поділ на кіно для ЛҐБТ і не для ЛҐБТ?

Звісно, невиправданим. На щастя, цей поділ поволі розмивається, бо вже регулярно виникають такі фільми з ЛҐБТ-тематикою, які сягають великої кількості глядачів і відповідно стають масовими. Я вважаю це позитивом, бо тоді, наприклад, гетеросексуальні люди можуть себе ототожнювати з лесбійками чи ґеями на екрані.

Програма “Сонячний зайчик” існує з початку 2000-х. Яким ти бачиш її майбутнє?

Гадаю, вона розширюватиметься й більше інтегруватиметься у весь кінофестиваль “Молодість”. Вона вже перестає бути просто відокремленою програмою - цього року в нас два фільми “Мить в очереті” й “Том із Фінляндії” в секції “Скандинавська панорама”, Два фільми – у добірці “Фестиваль фестивалів”, де представлені призери топових кінофорумів світу. “Перевиховання Кемерон Пост”, європейська прем’єра якого буде саме в нас, отримав гран-прі американського кінофестивалю “Санденс”, а “Фантастична жінка” вже отримала безліч нагород, серед яких “Срібний ведмідь” і ”Тедді” на Берлінале, як і всім відома премія “Оскар” – тож ми вирішили не включати її до конкурсу “Сонячний зайчик”.

Наразі це конкурс ігрових повнометражних фільмів, а також позаконкурсні покази документального й класичного кіно. Крім того, цього року в нас є показ “Queerment Quebec”, який представить членкиня журі Шарлі Будро, що очолює Монреальський ЛҐБТ-кінофестиваль Image+Nation, один з найбільших у північній Америці. Це добірка короткометражок із Квебека, який славиться своїми талантами – саме з цього регіону походять такі зірки сучасного кінематографа, як Ксав’є Долан, Жан-Марк Валле, Дені Вільньов, Дені Коте…

Тобто “Сонячний зайчик” щороку стає різноманітнішим і розширюється, щоби представляти найцікавіше квір-кіно, перш за все, для представників української квір-спільноти, але й залишається частиною найбільшого українського кінофестивалю, аби мати вихід на ширшу аудиторію й таким чином впливати на суспільну думку, бо кіно, на мій погляд, є одним із найбільш ефективних засобів подолання гомофобії.

Якби в Україні хтось наважився зняти фільм на тему ЛҐБТ, про щоб він мав би бути і в якому жанрі ти це бачиш?

Та хоч би в якомусь! Аби знімали! Насправді трохи українського квір-кіно є, але це практично повністю короткий метр. Трапляється один чи кілька на рік – і це вже щось.

Думаю, найімовірніше, це буде документальне кіно, яке оповідатиме якусь драматичну історію. Якщо ж ігрове – то хотілося б різножанрове: і драму, й комедію… Мріяти можна довго.

Який ЛҐБТ-фільм з історії кіно, на твою думку, найкраще характеризує ситуацію зі ставленням до ЛҐБТ в Україні?

Важко щось вибрати. Але можу назвати два фільми з нашої цьогорічної програми, які можна асоціювати з ЛҐБТ-людьми в Україні. Перший – “Нічні мисливці” (Nighthawks) 1978 року про подвійне життя географа, який проводить вечори в ґей-барах. Одного разу йому влаштовують аутинг, і це одна з найцікавіших сцен в історії квір-кінематографа того часу. Взагалі ж фільм, якому вже 40 років, знятий на межі документального й ігрового – такий стиль став трендом в останні роки. А другий фільм – “Жорстка фарба”, про відлюдькуватого гея, що є собою тільки в онлайні, заробляючи своїми стрип-шоу із використанням флуоресцентної фарби на камеру. Він метафоричний на багатьох рівнях і дуже красиво оповідає історію пошуку себе.

Що ж до ставлення, то згадується фільм “У пошуках Ленґстона” – не через свою поетичність, а за сюжет, коли ґеї перебувають у своїй ідилії більшість фільму.

Яка проблема щодо ЛҐБТ в Україні є найбільш важливою на даний час і яким ти бачиш її вирішення?

Однозначно – видимість (точніше, якщо казати про проблему, то невидимість). І тут я не лише про необхідність КиївПрайду, а й про постійну присутність ЛҐБТК-людей у публічному просторі, про роботу журналістів над висвітленням тематики, про різні прояви культури, зокрема і кіно, яке є найбільш масовим видом мистецтва. Але, звісно, перш за все гомо-/трансфобія – та й багато інших проблем – долаються освітою. В нашій країні погана освіта, звідки й береться незнання й небажання розуміти ЛҐБТ-проблематику більшістю суспільства, зашореність і відсутність мислення.

Розмовляв Макс Івануха

Тепер, завдяки Aperio Lux, ЛГБТ-портал можна читати на iPhone та iPad або підписуйтесь на Telegram канал @lgbtorgua

Підписуйтесь
на наші акаунти