459

Скільки коштують права людини?


Український уряд вже знаходиться на “низькому старті” перед повною та безповоротною асоціацією з Європейським Союзом та переходом на наступну фазу візової лібералізації. Кабінет міністрів також подав на розгляд парламенту України пакет законопроектів, що необхідні для виконання попереднього етапу візової лібералізації. Щодо питання заборони дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації у трудовій сфері, стратегія нового уряду кардинально змінилась, як, зокрема, і позиція Єврокомісії. Заборону дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації відкладено до «кращих часів», ЄС погодився – не на часі.

Скільки коштують права людини?

 «Це була зрада з посмішкою на обличчі. Можливо, це було найгірше з усього»

Маргарет Тетчер, 1993 рік

Українська держава зараз стоїть перед численними викликами. По закінченні проросійської епохи Януковича перед урядом постала низка питань, які необхідно вирішити, як то: порожній бюджет, економічний нокдаун, деморалізований державний апарат, відсутність сталої більшості у парламенті і, головне, – російські війська біля нашого кордону.

У нинішніх надважких умовах уряд має цілу низку першочергових завдань: провести екстрене реформування цілої низки галузей країни, успішно завершити позачергові президентські вибори, отримати безвізовий режим та підписати економічну частину Угоди про асоціацію з ЄС, зберігши при цьому цілісність України (ну принаймні її материковової частини). Такий план озвучив уряд Яценюка місяць тому.

26 березня нинішнього року в Києві перебувала делегація Єврокомісії та Європарламенту. Представники офіційних органів ЄС провели низку зустрічей та консультацій з представниками уряду, політичними елітами і громадським сектором. Під час зустрічей Штефан Фюле та Арсеній Яценюк обговорили хід виконання Україною плану візової лібералізації. І хоча ми не знаємо всіх домовленостей голів уряду України та Єврокомісії, проте на зустрічі з ЛГБТ-організаціями представники ЄК заявили, що вимога законодавчої заборони дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації для переходу на наступну фазу знімається. Натомість уряд пообіцяв ЄК декілька компенсаторів, зокрема - окреме тлумачення судом або Міністерством юстиції, що українська Конституція забороняє дискримінацію за будь-якими ознаками і в тому числі за ознакою сексуальної орієнтації, також збільшення відповідних повноважень в Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

На виконання такого плану уряд 27 березня 2014 вніс на розгляд парламенту законопроект №4581 «Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо запобігання та протидії дискримінації)», який визначає зміни у базовому законопроекті щодо протидії дискримінації в частині розподілу тягаря доведення, та інші технічні правки, але не передбачає внесення змін до Трудового кодексу щодо заборони дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації. Голосування з цього законопроекту повинно відбутись в квітні 2014 року.

Зазначені вище поступки зі сторони офіційної влади України і відповідні політичні домовленості викликали жорстку незгоду серед громадського сектору, зокрема ЛГБТ-організація «Точка опори» оприлюднила офіційну позицію «Bill of Rights», у якій зазначено: «Права людини не можуть бути питанням політичного торгу. Дискримінація за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності має бути заборонена без будь-яких переговорів». З незгодою такої позиції також виступила Коаліція з протидії дискримінації в Україні (асоціація громадських і правозахисних організацій, яка включає більш ніж 40 організацій-членів), опублікувавши свою офіційну позицію на сайті.

Така політика уряду щодо прав людини була настільки неочікуваною, що свою глибоку стурбованість висловила навіть європейська асоціація ЛГБТ-організацій "ILGA-Europe". Зокрема, виконавчий директор організації Evelyne Paradis зазначив: “Прийняття комплексного антидискримінаційного законодавства є важливим заходом для того, щоб право поширювалося на всіх громадян однаковою мірою. Відстрочка реалізації антидискримінаційних заходів за ознакою сексуальної орієнтації з повним списком критеріїв тільки створює враження, що лесбійки, геї і бісексуали є менш важливими, ніж інші. Реалізація цього надважливого, але умовного сегменту повинна  бути забезпечена за рахунок впровадження нових гарантій в процес лібералізації візового режиму, в тому числі чітких критеріїв і часових меж. Якщо цього не відбувається, то ЄС несе ризики підриву своїх ключових принципів щодо прав людини”.

М’яка позиція Європи значною мірою послабила роботу правозахисних ЛГБТ-організацій у лобіюванні антидискримінаційних норм. Абсолютно зрозуміло, що напередодні президентських виборів партія Юлії Тимошенко (навколо якої зараз сформовано більшість у парламенті) не хоче голосувати відповідну заборону і давати аргументи конкурентам в розширенні прав сексуальних меншин. Не можна стверджувати, що заборона дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації є популярною в суспільстві. Найпевніше - це лишень гарний інструмент для маніпуляцій, який обов’язково використають.

У той же час уряд, як і ЛГБТ-спільнота, стали заручниками ситуації. Питання заборони дискримінації не є чимось контроверсійсним, і це виключно міжнародні стандарти прав людини. Але українські політики досить довго маніпулювали питанням ЛГБТ (зокрема, заява екс-прем’єр-міністра України Миколи Азарова, що Угода про асоціацію містить вимогу легалізації одностатевих шлюбів, що, звісно, не відповідало дійсності), і тепер голосування за такий законопроект у цьому парламенті навряд чи можливе.

Вказана ситуація містить декілька ризиків: по-перше, якщо проголосують зміни до атидискримінаційного закону (законопроект №4581) без заборони дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації, то голосування потім окремо такої заборони виглядає фантастичним. І якщо голосування в пакеті з іншими змінами більш реальне, то окремим законопроектом це абсолютно неможливо за цього складу парламенту. По-друге, слабка позиція ЄК дає можливість уряду маніпулювати і уникати імплементації відповідних норм.

На мою думку, наслідки такої політики значно глибші, ніж здається на перший погляд - ми, зокрема, даємо додатковий аргумент гомофобно налаштованим громадянам. Вони тепер можуть чітко заявляти, що ЄС не наполягає на забороні дискримінації секс-меншин, і в подальшому будуть наполягати приймати Україну в ЄС такою, якою вона є. З відповідною гомофобною риторикою.   

Уряд же виглядає в даній ситуації як сором’язливі батьки, які не знають, як пояснити дитині, звідки беруться діти, постійно відкладаючи розмову і вигадуючи легенди: то про журавля, то про капусту. Хоча для прийняття такого законопроекту потрібно лише одне – чітка і відкрита позиція уряду. Достатньо, щоб представники уряду чесно і публічно пояснили громадянам, що дискримінувати за ознакою сексуальної орієнтації в XXI столітті не є можливим, це порушує міжнародні стандарти прав людини. Абсолютна більшість громадян це зрозуміють. Треба усвідомити, що «постмайданна» Україна вже зовсім інша.     

Замість відкритої розмови ми побачили підкилимні ігри уряду та ЄК, які готові обміняти права людини на швидке просування України до другої фази візової лібералізації. Схоже на те, що українська ЛГБТ-спільнота тепер знає ціну правам людини. І хоча м’яка позиція ЄС в питанні заборони дискримінації лише консолідувала громадськість України, кожен повинен тепер відповісти для себе на питання: «Скільки для нього коштують права людини?». Громадяни, які були загартовані Майданом, знають – права людини безцінні, і вони не можуть бути предметом торгу. І схоже на те, що ЛГБТ-спільноту чекає новий «майдан», але тепер у Брюсселі.

Богдан Глоба,

спеціально для ІА "Національний ЛГБТ портал України"

Матеріали, що публікуються в розділі Погляди, відображають виключно точку зору їх авторів і можуть не співпадати з позицією редакції порталу і Інформаційного агенства "Національний ЛГБТ-портал України".

Тепер, завдяки Aperio Lux, ЛГБТ-портал можна читати на iPhone та iPad або підписуйтесь на Telegram канал @lgbtorgua

Підписуйтесь
на наші акаунти