72

Нічого більше (nothing more) або за що бореться ЛГБТ -спільнота


Під час Євромайдану українська ЛГБТ-спільнота дійшла консолідованої згоди, що виступати під райдужними стягами і говорити про наші права в контексті європейської інтеграції буде стратегічно неправильно. На Майдані кожен стояв за своє: хтось проти Януковича, хтось проти корупції, за реформу судів, за підписання договору про асоціацію з ЄС, а хтось і за все разом. ЛГБТ-спільнота теж поділяла ці ідеї. За всіх не маю права говорити, але я носив шини на барикади під кулями саме за право бути українцем і геєм одночасно, не відчуваючи переслідування, цькування, образ, дискримінації, як це все відбувається в Європі.

Нічого більше (nothing more) або за що бореться ЛГБТ -спільнота

Логічно, що повинен був настати той час, коли все українське суспільство проговорить для себе позицію з прав ЛГБТ. Вся Україна в єдиному пориві стрімко рухається в Європу, але постійно ламається – наче Хюндай Колеснікова. Один з міфів українців, що у нас, мовляв, немає дискримінації ЛГБТ-спільноти і “хай не в…ся”, хай не вигадують.

Хочу вам розповісти про реальний стан прав ЛГБТ в України. Отже:

1) Школа

Всі ми родом з дитинства. Вперше свою «інакшість» починають розуміти під час статевого дозрівання, років у 12-14 (хоча знаю людей, які це зрозуміли і раніше). Я, наприклад, зрозумів, що щось «йде не по плану» в 9 класі. Звісно, в школі сексуальної освіти немає. Вчителі про різновиди сексуальної орієнтації не говорять. Батьки про секс – ніц. Навіть про використання презервативів не розповідають, вже не говорячи про ймовірну гомосексуальність. Люлей від гетеросексуалів я почав отримувати якраз у 9 класі через свою «інашість». А що? Курити з пацанами за школу я не бігав, дескотекети і розмовами про «тьолочок» теж оминав, в футбол з усіма не грав. Вчився грати на гітарі, ходив на танці, дружив з дівчатками. Тому регулярно вигрібав від старшокласників, які любили вчотирьох чи вп’ятьох десь зажати і популярно розповісти про своє ставлення до гомосексуалів, про вигуки і кричалки в спину я вже промовчу. Хоча, по правді, мені не найбільше дісталося, моєму однокласнику з числа «однодумців» дісталося більше. Його люто метелили чи не щодня.

2) Камінг-аут перед батьками

Ті, хто вижив після першого етапу «випробувань», переходить на другий левел. Це камінг-аут перед батьками. Видовище ще те. Особливо, якщо твої батьки з глибокого «совка», де гомосексуальність була кримінальним злочином. Не скажу, що це відбувається добровільно. У всіх по-різному. В когось тато знаходить замість playboy вирізки Тома Круза, в когось «цікаві предмети», в когось мама повертається раніше з роботи і випадково натрапляє на твого однокласника «в неприличной позе в трусах». В моєму випадку мама знайшла переписку з хлопцями на комп’ютері вперемішку з «високохудожніми фільмами» (тільки не кажіть, що ви не дивились ніколи “документальне” кіно про любов!) :).

Це був знатний гала-концерт! Два совкові викладачі вишів дізнаються, що син - гей. Толерантність – ні, не чули! Тато одразу перейшов до старого-доброго виховання методом макарова – дати сину чарівних піздюлин (що там під руку попало - ремінь, швабра, дошка), мама намагалась здати в психлікарню. Враження неймовірні. Санта-барбара відпочиває. На етапі, коли тато вже почав кидати в мене сокиру з криками «в моему домі п…ів не буде», я пішов геть. На жаль, багато підлітків змушені залишати дім. Хтось іде працювати, хтось поступає в університет в інше місто, хтось - до найближчої водойми чи висотки. 

3)      Доросле життя

Якщо ви і на другому етапі не наклали на себе руки – вітаємо, третій левел нашого веселкового Форду Буаяр. У вас є два варіанти: або розтоптати своє “я”, повністю визнавши гріховність свого народження, змиритися з думкою «більшості» і надіти маску брутального гетеросексуала, жити за правилами цієї більшості. Але так довго не у всіх виходить. Дах зносить за років 3-5 і починаються різні психічні приколи. Думаєте, як це? А от спробуйте з себе вдавати гомосексуала на роботі, в житті  з друзями, тиждень чи два, місць, а уявіть, як люди роками живуть подвійним життям!

Є другий варіант. Ви починаєте будувати стосунки за своєю моделлю. Знаходите кохану людину, починаєте будувати з нею родину. І тут - хоп. Прийшла біда звідки не чекали. Для держави не існує такої «ячейки общества» як два одностатевих партнера. В чому це проявляється? Та в безлічі речей:

 - Хочете взяти кредит на двох? Ні, не можливо. Ви неодружені.

 - Ваш партнер потрапив у реанімацію і ви хочете прийти його доглядати – ні, не можна.

 - Після довгих років ви вирішили розлучились і хочете поділити спільно нажите майно (куртка замшевая - 2 штуки, магнитофон заграничный - 1 штука), приходите в суд, а вам кажуть – зась! Вашого партнерства не існує.  

 - Або ще така ситуація, ваш партнер помирає, які дії держави? Вам не віддадуть тіло для поховання! Вашого партнера(ку) спалять в міському крематорії як безхатченка! 

 - Або ви захотіли вступити в партію, а вам кажуть «вибачте але ми відкритих геїв в партію не беремо».

Ну і ще можна наводити 100500 прикладів того, як ви не зможете зробити будь-яку спільну цивільну дію, яка доступна гетеросексуальним людям. 

Звісно, поки ти білий - тобі не зрозуміти проблем афроамериканців, які не мають права сидіти в твоєму автобусі чи ходити з тобою в одну школу.  

Для більшості України проблеми ЛГБТ-спільноти не існує, звісно, бо їм не кричать у спину «п…р», їх не б’ють і не цькують, вони ніколи не жили в страхові,за своє життя, не боялись, що може прийти соцслужба і забрати вашу дитину бо «бдительные» сусіди «доповіли куди треба», що двоє дівчат-лесбійок виховують дитину.

Про що ще можна говорити, якщо 5% громадян України не мають права бути. Бути собою. Ми не хочемо жити краще за всіх, ми хочемо жити так як більшість.

Нічого більше. Nothing more.

Тільки мати право, як і всі, прийти до свого партнера в реанімацію і потримати його за руку, залишити йому спадок, разом взяти кредит чи через суд поділити майно. Nothing more.

P.S. Статтю написано на основі власного життєвого досвіду автора. 

Богдан Глоба,
спеціально для ІА "Національний ЛГБТ портал України"

Матеріали, що публікуються в розділі Погляди, відображають виключно точку зору їх авторів і можуть не співпадати з позицією редакції порталу і Інформаційного агенства "Національний ЛГБТ-портал України".

Тепер, завдяки Aperio Lux, ЛГБТ-портал можна читати на iPhone та iPad або підписуйтесь на Telegram канал @lgbtorgua

Підписуйтесь
на наші акаунти