998

"Немає чіткої поради, як прийняти дитину. Це ступінь довіри": дискусія батьків ЛГБТ-дітей


"Немає чіткої поради, як прийняти дитину. Це ступінь довіри": дискусія батьків ЛГБТ-дітей

У четвер, 10 грудня, відбулася презентація другого номера адвокаційного журналу "Pride Україна". Під час презентації також пройшла дискусія з мамами Батьківського руху "ТЕРГО". Олена Глоба та Ганна Медко розповіли власні історії та відповіли на питання присутніх. Модерувала бесіду письмениця та ведуча Лариса Денисенко. 

"Національний ЛГБТ-портал" записав найцікавіші моменти дискусії. 

Як ви вперше стикнулися зі своєю справжньою дитиною? Як це відбувалося і що ви відчували? 

Олена Глоба: Я заново пізнавала свою дитину.

Ганна Медко: У мене нетипова історія - у мене прийомний син гей. Я його прийняла таким, яким він є. У нас не було ніяких питань, адже я все знала з першого дня. Йому тоді було більше 20 років. Він дружив з моєю донькою, вони разом працювали. Вона запросила його пожити у нас. Вийшло така смішна історія, що Настя поїхала у відрядження, а Митя пішов до клубу. У 4:00 ночі я його набираю і запитую, де він, адже він не попереджав, що його довго не буде, а я хвилююся. Я попросила на майбутнє попереджати його про те, де він. Через 15 хвилин дитина приїхала на таксі, дуже розчулений і попросив: "Можна я буду називати Вас мамою?". Ну що тут відповіси? Звичайно можна. З тих пір, у мене є син, якого я дуже люблю.

Історія створення "Терго" - це моя у певному сенсі історія. Настя (донька) пішла працювати і попросилася жити окремо, тому ми використовували кожну хвилину, щоб поспілкуватися. І вона запросила мене в гості в свою організацію і там я побачила дівчинку, у якої на венах були шрами від порізів. Вона розповіла свою історію, коли мама сказала їй: "Щоб ти здохла брудна лесбіянка". Для мене це було дуже дико, це ж її дитина. Для мене це було незрозуміло. Завдяки Насті і Богдану (Глоба), які зуміли сподвигнуть нас, ми почали займатися створенням організації. У нас тепер є можливість розмовляти з такими ж мамами, як ми, є можливість ділитися своїми історіями, слухати їх історії. Мами не одні, нас багато. Це допомагає жити. Я думаю, ми трішечки полегшуємо життя мам і життя наших дітей.

Олена Глоба: До нас зараз в організацію звертається дуже багато батьків, і я постійно запитую у себе: "Чому в даній сім'ї не можуть прийняти гомосексуальну дитини?". Дуже часто відповіді абсолютно різні. Одна з причин - це те, що батьки бояться, що в Україні така дитина буде безправна і жодні батьки не погодяться з тим, що вони будуть спостерігати за життям безправної людини. Це дуже важко. Друга причина - це те, що багато батьків релігійні. Вони або читали Біблію, або слухали різні трактування, де нібито говориться, що Бог не приймає таких людей. Саме ці причини змушують боротися зі своєю власною дитиною.

Ганна Медко:

Люди бояться того, чого вони не знають. Якби у нас у вільному доступі була достовірна інформація, то люди по-іншому до цього (ЛГБТ) ставилися б, тому що те, що я знаю - для мене не страшно.

Мені часто доводиться розповідати людям з мого оточення про цю тему, давати якусь літературу, після чого вони вже по-іншому починають її сприймати.

Я часто проводжу кіно-клуби для підлітків. Там спеціальна методіка вивчення прав людини через кіно. Я пам’ятаю такий момент, що ми дивилися фільм і обговорювали його. Також були батьки і дуже помітно, який рівень довіри між батьками та дитиною. Комусь незручно, хтось абсолютно спокійний. Дуже важливо вміти проживати це разом. Коли до вас в організацію приходять батьки, чи багато з них відразу без проблем і вагань прийняли свою дитину? 

Олена Глоба: Приходять різні люди і у всіх різні історії. У нас є мама, яка сама привела доньку на кухню, посадила і сказала: "Дорога, да ти лесбійка". Це унікальний випадок. Була ще мама, яка розуміла, що цього ніяк не змінити, але якщо говорити про процентне співвідношення, то таких людей - 2%. Більшість не розуміють, впадають в шок. У таких ситуація щось говорити і радити марно, в таких випадках можна тільки разом поплакати, а коли людина заспокоюється, то можна і достукатися до його душі.

Ганна Медко: Перші два роки в організації ми просто плакали. Зараз ми вже іноді сміємося. Немає чіткої поради, як прийняти дитину. Це ступінь довіри.

Ви говорите про мам, але ж де чоловіки? Я нещодавно говорила з психологом, який працює з солдатами АТО. Він каже, що є різниця як тато проводжає або зустрічає сина з війни і як це робить мама. Вона його практично хоронить під час проводів. Тато каже просто: “або ти дурак, що туді пішов, або ти герой”. Чому батькам так тяжко прийняти своїх дітей? Скільки взагалів чоловіків в організації, скільки їх ходить і наскільки вони залучені?

Олена Глоба: Можливо, чоловікам важко прийти до нас, тому що вони спочатку знають, що там будуть одні жінки. Жінки більше розташовані до того, щоб надати емоційну підтримку.

У нас офіційно з'явився дідусь і ми сподіваємося, що він допоможе залучити до нас і інших чоловіків.

Ганна Медко: Жінка більш емоційна, а чоловік - логічний. Він десь всередині себе це все проварив і все - прийняв або не прийняв. Не прийнято у наших чоловіків вихлюпувати назовні емоції.

Олено, я в Вашому інтерв’ю прочитала, що у Вас був позитивний досвід спілкування з психологом. Вона сказала, що не може змінити Вашого сина, але може змінити Ваше ставлення до гомосексуальності. Можете детальніше розповісти про цей досвід. 

Олена Глоба: Я вважаю, що моє ставлення до гомосексуальності змінилося саме завдяки роботі професійного психолога. Тому у нас в організації працює психолог і цей факт ніколи і ні в кого не викликав сумнівів.

На Ваш погляд, якби середовище (сусіди, школа, університет, робота) ставилося б із зрозумінням, чи легше було б людям жити таким, як вони є? Без зовнішнього тиску. 

Олена Глоба: Є регіони, де ворожість до таких людей - підвищена. Звідси і проблеми у молоді, якій важко там жити. Вони намагаються звідти виїхати і просто у них розвиваються комплекси. Ми зараз працюємо над цією проблемою.

ТЕРГО - це батьківська ініціатива, співдружність батьків і друзів лесбійок, ґеїв, бісексуальних та трансґендерних людей, що підтримують своїх рідних. Громадська організація проводить регулярні зустрічі батьків раз на місяць з квітня 2013 року. Наш матеріал про батьківський рух можна прочитати тут.

Підготував Олексій Сімончук

 

Підписуйтесь на Telegram канал @lgbtorgua

Підписуйтесь
на наші акаунти