Ярослав Лодигін, Любко Дереш, Максим Еріставі, Михайло Крупін, Костянтин Почтар та Ілля Стронґовський
На початку червня у Києві відбудеться Марш Рівності. Очікується, що цього разу на нього вийде ще більше людей, ніж торік.
“Національний ЛГБТ-портал” продовжує серію матеріалів: “Що відомі українці думають про Марш Рівності в Україні?”. Сьогодні ми публікуємо другу частину. Першу можна прочитати тут.
Ярослав Лодигін, радіо “Аристократи”
Фото: Facebook
Я вважаю, що в такій країні як наша, Марш рівності - ледь не єдиний спосіб голосно сказати про проблеми, з якими стикається ЛГБТ-спільнота.
Інколи подібні марші з часом переростають у великі театралізовані паради, бачив такий у Кейптауні колись, і це було весело. Але розумію, що багатьом людям може не подобатися самі такі карнавали. Але всі дорослі люди, і можуть робити все, що завгодно, допоки це не порушує закон. На Марш піду, якщо хтось запросить, або якщо я зрозумію, що потрібен там
Любко Дереш, письменник
Фото: Буквоїд
Я не підтримую Марш Рівності, бо вважаю, що сексуальна ідентичність людини - це її приватна справа і сумнівний привід пишатися або якось демонструвати її. Я приймаю людей з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, як і всіх інших людей, однак не вважаю, що на це потрібно якось особливо акцентувати чиюсь увагу - тим більше, такої широкої громадськості.
Власне, з цих причин на Марш Рівності йти не планую - він мені не цікавий.
Максим Еріставі, Hromadske TV
Фото: maximeristavi.tumblr.com
Український Марш Рівності - це критично важливий івент в підтримку цивільних прав кожного українця, а не тільки квір-ком'юніті.
Поки ми будемо здатні захищати права кожного українця, виходити на мирний марш на підтримку своїх свобод і думок, ми маємо право називати себе не просто демократичною державою, але й здоровим суспільством.
Я думаю все більше українців розуміють це, саме тому в минулому році рекордна кількість людей, що не належить до ЛГБТ приєдналися до Маршу в Києві. Думаю в цьому році їх буде ще більше. Серед них буду і я.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Максим Еріставі «Я гей, і моя країна мене зневажає»
До того ж важливо розуміти, що з огляду на розміри і вагу України в регіоні, на неї озираються багато сусідніх країн: тому успіх будь-яких цивільних маршів в Україні - це сигнал для інших, що регіон Центральної, Східної Європи рухається в здоровому напрямку.
Михайло Крупін, музикант
Я можу придумати безліч "необхідних" маршів в нашій країні, і я б так само ці марші підтримав. Зараз ми говоримо про Марш рівності, який жодного разу спокійно не проходив.
Це, звичайно, дуже поганий індикатор для світових правозахисників і дуже погано для іміджу країни. І це повинно стати приводом для того, щоб вільнодумні не ЛГБТ-люди вийшли на цей марш на підтримку секс-меншин і на підтримку того ж іміджу країни.
Інтерв`ю "Національного ЛГБТ-порталу" з Крупіним можна прочитати тут.
Костянтин Почтар, музикант (5 Vymir, Postman)
Фото: liroom.com.ua
Я вважаю, що забороняти людям бути щасливим із тим, ким вони хочуть - це злочин. На мою думку, важливо донести, що люди, які належать до секс-меншинств - такі ж самі громадяни цієї країни і члени суспільства. Людей можна судити за їх вчинками, а не за тим, хто із ким спить. Якщо марш ставить перед собою ці задачі - дуже ок.
Людям треба пояснювати, що кожен має право на те, щоб не бути засудженим через те, що він кохає.
На марш я не піду. Я не думаю, що це дієвий спосіб щось комусь довести. З людьми треба спілкуватись - тут є дуже багато роботи, поки суспільство почне рахуватись із тими, хто відрізняється. Мова не тільки про секс-меншинства. Варто пам'ятати, що кожен має право бути щасливим і бути коханим. Коли мова заходить про ці поняття, для мене не існує стереотипів.
Ілля Стронґовський, дизайнер
Фото: LGBT-Talk
Я дуже підтримую всі заходи, що утверджують права людини і декларують рівність всіх людей. Якщо цього року буде дотримано умов безпеки, я радо візьму в ньому участь.
Підготував Олексій Сімончук
Підписуйтесь на Telegram канал @lgbtorgua
Підписуйтесь
на наші акаунти
на наші акаунти
