2454

Від Пруста до Поланіка: 10 письменників-гомосексуалів


"Національний ЛГБТ-портал" підготував добірку письменників і письмениць, які належать до ЛГБТ-спільноти

Від Пруста до Поланіка: 10 письменників-гомосексуалів

Трумен Капоте

Один із стовпів жанру «невигаданого» роману, який ще називають «новою журналістикою». 

Найбільшу популярність принесла Капоте книга «З холодним серцем» (англ. In Cold Blood, рос. - Хладнокровное убийство) — невигаданий роман про двох молодих психопатів, котрі вбили у Канзасі родину з чотирьох людей, двоє з яких - діти. Найважчим у цій роботі для нього було повністю прибрати себе з книги.

Під час написання роману, Капоте провів шість років, мандруючи рівнинами Канзасу, розмовляючи зі свідками та вбивцями. Трумена Капоте займав не масштаб, а досконалість написаного, не сильна заява, а правдиве, не виховання людей, а їх розуміння.

Після “З холодним серцем” Капоте став дуже популярним. Вів світське життя. Був відкритим гомосексуалом. Багато пив, через що потім лікувався від алкоголізму та наркоманії. Розповнішав і голодував на лікувальній дієті. Він намагався писати, але, як зазначають критики, нічого кращого за попередні романи не написав.

Помер він у 1984 році. Причиною смерті став цироз печінки, викликаний наркотичним токсикозом.

Оскар Уайльд

Один з найвідоміших драматургів пізнього Вікторіанського періоду. Бісексуал. Був одружений на Констанс Уайльд, від цього шлюбу народилося двоє дітей-Сиріл і Вівіан. 

Перебував у відносинах з Альфредом Дуґласом,  про що стало відомо усім. Пізніше був засуджений за «гомосексуальність» і після двох років в'язниці, і виправних робіт, поїхав до Франції, де жив у злиднях і забутті під новим  ім'ям і прізвищем.

Роман «Портрет Доріана Ґрея» приніс автору скандальну славу. У передмові до роману автор писав: «Немає книг моральних або аморальних. Є книги добре написані і погано написані. Ото й усе». Він відстоював право мистецтва відображати все і створювати досконале недосконалими засобами. 

Туве Янссон

Відома фінська письменниця, що писала шведською мовою. Найбільшу славу їй принесли книги о мумі-тролях. 

В особистому житті вона спочатку віддавала перевагу чоловікам. Навіть один час була заручена з журналістом Атосом Віртаненом, але згодом їхні відносини припинилися. 

Переступивши рубіж в 35 років, Янссон усвідомила свою бісексуальність і з тих пір підтримувала близькі стосунки виключно з жінками. У той час в Фінляндії в богемному середовищі одностатеві відносини вважалися прийнятними, хоча суспільство в цілому до осіб нетрадиційної орієнтації відносилося негативно.

З 1956 року постійним партнером Янссон стала художниця Тууліккі Пієтіля. Вони прожили разом 45 років.  Довгий час їм вдавалося з успіхом приховувати свій зв'язок. На запитання інтерв'юерів про особисте життя Янссон незмінно відповідала, що є принциповим противником інституту шлюбу і не хоче мати дітей за філософськими переконанням. Янссон і Пієтіля відкрито розповіли про свої стосунки на прес-конференції в 1993 році.

Чак Поланік 

Автор легендарного “Бійцівського клубу”, який змінив не одне життя і став культовим не тільки у світі літератури, а й у кінематографі після його екранізації Девідом Фінчером. 

Романи Поланіка, які були видані до “Колискової”, мають чітку схожість. Їхніми персонажами є люди, які були так чи інакше не сприйняті суспільством, і які діють іноді навіть із самознищувальною агресією. У всіх цих творах він намагається коментувати нагальні проблеми суспільства, такі як фетишизм. Та після подій 11 вересня 2001 року і суперечок, що виникли навколо творів такої тематики, Поланік почав писати більш тонко. Починаючи з “Колискової”, його книги стають сатиричними історіями жахів. Відрізняючись сюжетно від попередніх книг, вони продовжують мати з ними багато спільного.

У 2003 році він дав інтев`ю журналу Entertainment Weekly, де розповідав про свого партнера. Після цього письменник опублікував на особистому сайті аудіозапис, де повідомив про свою гомосексуальність. І продовжив писати книги про маргінальних особистостей, вигнанців і збоченців.

Стівен Фрай

Англійський письменник, драматург і комік є відкритим ґеєм і борцем за права ЛГБТ-спільноти. Найбільшу популярність йому принесли ролі у фільмі «Оскар Уайльд», в серіалі «Дживс і Вустер» і в «Шоу Фрая та Лорі». З 1995 року по 2010 рік жив зі своїм другом Деніелом Коеном. У 2010 році Стівен став зустрічатися з актором Стівеном Веббом.

6 січня 2015 року стало відомо про майбутній шлюб Фрая з його 27-річним партнером, стендап-коміком Еліотом Спенсером. За повідомленнями преси, молодий партнер подарував страждавшому від самотності і депресії Стівену Фраю «нову жагу до життя» . 17 січня 2015 року вони офіційно оформили свої стосунки в місті Дірем, графство Норфолк.

У 1992 році вийшов його роман з автобіографічними елементами «The Liar», що мав успіх як у публіки, так і у критиків. Усі наступні романи Фрая незмінно ставали бестселерами. Всього він написав більше десяти книжок. Окрім романів, пише сценарії, есеї та повісті. 

Вільям Барроуз

Один з найвпливовіших письменників післявоєнного часу. Належить до так званого «покоління бітників». Автор відомий своїми працями з експериментальними методами, «чорним» гумором, реальним та апокаліптичним баченням дійсності. Перший роман «Джанкі» розповідає про його пристрасть до героїну й переїзд до Мексики, де 1951 року він ненароком убив свою дружину. Згодом 1954 року оселився в Танжері й написав свій відомий антиромани «Ланч оголених». У Парижі він розробив уривчасту техніку письма, результатом чого стали його науково-фантастична трилогія «М'яка машина», «Квиток, що вибухнув», «Нова експрес».

У більшості випадків Барроуз писав про себе. Майже всі його твори - автобіографічні і відображають різні грані його особистості, його відчуття.

Критики виділяють три основні лінії в творчості Барроуза - наркотична залежність, контроль і гомосексуальність.

Вірджінія Вулф 

Знакова британська письменниця, провідна фігура модерністської літератури першої половини XX століття. 

У 1912 вона виходить заміж за Леонарда Вулфа, письменника і журналіста. Через десять років знайомиться з поетесою Вітою Секвілл-Уест. Любов до Віти разом з образою, нанесеною зрадами Віти, стали основою роману «Орландо», в якому головний герой перетворюється в жінку. Син Віти назвав цей твір "найдовшим і найчарівнішим любовним листом в історії літератури".

Вона входила до до групи Блумзбері, яка сформувалася як колектив вільних індивідуумів-однодумців, більшість з яких були гомосексуалами.

Джеймс Болдуїн

Романіст, публіцист, драматург, активний борець за права людини і відкритий ґей. Це все він - автор відомого роману “Кімната Джованні”.  

Це одночасно романтична і трагічна історія кохання двох молодих хлопців, американця Девіда та італійця Джованні. У своєму дослідженні, в солодко задушливому капкані кімнати Джованні, вони знаходять ефемерний порятунок з "пекла існування", перетворивши цю кімнату на справжнє пекло.

Болдуїн був чорношкірим ґеєм, йому було вкрай тяжко жити в расистській і гомофобній Америці 40-х років XX століття, тому він переїхав до Франції, де зробив ковток свіжого повітря.

Головні його твори написані саме на берегах Сени, і саме тут Болдуїн проводить більшу частину свого життя. Він всього два рази повертався на Батьківщину і був активним учасником руху Мартіна Лютера Кінга - єдиного руху, ідеологію якого він поділяв практично повністю. 

Ґертруда Стайн 

Ґертруда Стайн залишила свій слід в модерній літературі, перш за все, не як авторка, а як організаторка свого роду «літературного гуртка» для молодих англомовних письменників, для багатьох з яких вона була наставницею і часто спонсоркою. Її квартира на вулиці Флерюсе (6 округ) стала одним із центрів художнього та літературного життя Парижа до Першої світової війни і пізніше.

Саме їй належить авторство безсмертного терміну «Втрачене покоління» (взятого Ернестом Хемінгуеєм як епіграф до свого роману «І сходить сонце»), яким вона називала поїхавших за кордон американських письменників, які часто збиралися у неї в салоні. Згодом цей термін послужив визначенням для цілої групи письменників післявоєнного часу, які висловили в своїх творах розчарування в сучасній цивілізації, песимізм і втрату колишніх ідеалів (Ернест Хемінгуей, Дж. Дос Пассос, Томас Еліот, Френціс  Фіцджеральд та ін.).

У 1907 Стайн познайомилася з американкою єврейського походження Алісою Токлас, яка стала її коханої і була з письменницею до кінця життя.

Аліса Токлас взяла на себе управління домашнім господарством, а також обов'язки редакторки, а згодом видавця і перекладачки Ґертруди Стайн. Стайн ніколи не афішувала свою орієнтацію в будь-якому епатажному ключі, що можна було спостерігати у паризької богеми тих років, проте її творчість пронизана еротичними і любовними мотивами. Відсилання до відносин з Токлас досить прозорі і в поезії Стайн, і в експериментальних речах, таких, наприклад, як "Географія і п'єси" і в пізньому творі “Автобіографія Аліси Б. Токлас”.

Марсель Пруст 

Один з найвідоміших французських письменників фінансував гомосексуальний публічний будинок, де сам користувався його послугами. Вважається, що деякі сцени, описані в його «У пошуках втраченого часу» були здійснені саме тут.

До того ж, Пруст один з авторів, котрі найбільш фундаментально і відкрито висвітили тему гомосексуальності в літературному творі. Цій темі він присвячував окремі есеї. 

Його складний аналіз гомосексуальних персонажів своїх романів дав новий поштовх дискусії про предмет.

Будучи ґеєм, який пише про життя ґеїв, Пруст створив і виніс на суд читачів набагато більш докладний портрет гомосексуальності, ніж це міг би зробити будь-який психотерапевт або ранні апологети руху гомосексуалів за свої права. 

Підготував Олексій Сімончук

 

Підписуйтесь на Telegram канал @lgbtorgua

Підписуйтесь
на наші акаунти