2476

Про ЛГБТ, армію і секс


Про ЛГБТ, армію і секс

В останні десятиріччя тема «армія і геї» сильно змінилася. Раніше, кілька десятиліть тому, геї свідомо уникали армії, бігли від неї, як від вогню, по всьому світові — і в Штатах, і в Союзі. Чому? Бо в Союзі була тоді сталінська кримінальна відповідальність за чоловічий анальний секс, а в США оця «супермужність» армії була замішана на гомофобії, бо гомофоби вважали, а часто й зараз вважають геїв «жінками», а жінкам, «як відомо», не місце в суто чоловічому колективі.

Зараз становище докорінно змінилося. По-перше, життя і образ геїв став у більшості випадків відповідати традиційній концепції мужності. Є світовий тренд: мовляв, гей — це навіть більш мужній чоловік, аніж гетеросексуал. Особливо в віковій категорії 30+: такий собі гіпермаскулінний альфа-самець. Побачиш на вулиці доглянутого, атлетичного чоловіка з мужньою зачіскою, вдягнутого без претензій, з природньою посмішкою на обличчі — будь майже переконаний, що це гей або бі. 

Я до того веду, що армія за своєю естетичною сутністю, за своїм змістовним наповненням стала відповідати стилю життя сучасних гомо- та бісексуалів. Звісно, це стосується таких розвинутих країн, як Ізраїль чи США, Канада або Німеччина. У нас в Україні становище дещо інше, але тенденції такі самі.

Далі: сучасна армія ґрунтується вже не стільки на індивідуальних якостях відваги, сміливості, звитяги, скільки на вмінні діяти технологічно, з орієнтованістю на результат, виходячи не з емоцій (зокрема, не з почуття ненависті до ворога), а з прорахунку. 

Проблема української армії в тому, що вона не дає чоловікові, який звик добре заробляти, можливість істотно покращити своє матеріальне становище. У цьому зв’язку я пригадую офіцерів британської армії, які за часів королеви Вікторії могли повернутися після служби в Індії з величезним статком… За даними останнього всеукраїнського дослідження серед геїв (це оцінено відомості про понад 4.500 чоловіків), рівень доходів гомо- та бісексуалів становить понад 6000 гривень на місяць. Це означає, що служба в армії має передбачати суттєвий матеріальний зиск, щоби бути привабливою для геїв/бі. Тому з раціональних міркувань мені вигідніше заробляти, як я заробляю, відраховувати податки, а з тих податків нехай держава утримує армію.

Ви скажете: «А як же патріотизм? Чому не можна воювати за ідею, а не за гроші?» Для мене патріотизм означає робити речі, що перетворюють Україну на «країну-мрію», яку особисто тобі та твоїм дітям ні за що не захочеться полишити. А за що ми революціонували, а тепер — воюємо? Хіба не за гідне життя? Правдивий патріот здатний забезпечити собі та своїй родині життя, достойне громадянина України, тут, у нашій державі, не виїжджаючи за її межі.

Становище української армії з чисто професійної та моральної точки зору не таке, як має бути. У деяких солдатів із числа моїх знайомих у душі забагато ненависті до ворога, хоча вони переважно християни. Це заважає холоднокровно виконувати команди начальства, перетворює холоднокровну участь у військовій операції на особистий конфлікт із супротивником, заважає довіряти іншим шляхам до виконання геополітичних завдань — дипломатичному, економіко-санкційному, пропагандистсько-інформаційному тощо. Я це говорю як фахівець з інформаційних технологій. В сучасному світі виключно військові засоби взагалі не здатні забезпечити досягнення геополітичних цілей, а радше здатні їх «провалити». Військові операції є допоміжним, а не основним шляхом до перемоги у конфліктах. Але це ми відволіклися від геїв.

З точки зору чинної редакції документа «Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби», гомо- та бісексуальність самі по собі не є перешкодою до її проходження. Перешкодою може бути лише так звана егодистонічна сексуальна орієнтація, коли людина усвідомлює себе гомо- чи бісексуалом, але відчуває з цього приводу значний внутрішній дискомфорт і воліла би змінити свою орієнтацію на гетеросексуальну. Саме такі особи можуть бути комісовані відповідно до статті 18 названого Розкладу. Якщо ж у хлопця є чітке усвідомлення себе як гея чи бісексуала без намірів змінити орієнтацію, то з точки зору Розкладу хвороб такий хлопець є абсолютно здоровим і придатним до військової служби. Інша річ — транссексуальні особи.

Вони однозначно комісуються, бо транссексуалізм вважається розладом. Це стосується як транссексуальних жінок у стадії пре-оп (грубо кажучи, до зміни чоловічих документів на жіночі), які є для військкоматів формально чоловіками, а отже, підлягають медичному освідченню в рамках загального військового обов’язку, так і транссексуальних чоловіків у стадії пост-оп (після зміни жіночих документів на чоловічі), які є чоловіками і фактично, і формально, а отже — також підлягають медичному освідченню в рамках загального військового обов’язку. Діагноз «транссексуалізм» є довічним, тому для транссексуальних чоловіків із чоловічими документами проходження військової служби стає проблематичним.

Ще раз наголошую: сама по собі гомосексуальність чи бісексуальність не є і не вважається в системі ЗСУ розладом чи хворобою.

Проте хлопці будь-якої орієнтації можуть мати так звані «специфічні розлади особистості», які на побутовому рівні помилково асоціюються з певною сексуальною орієнтацією. Наприклад, є такий розлад, як «манірна особистість», що характеризується афективністю, зайвою драматизацією, театральністю, надмірною експресією, навіюваністю, ексцентризмом, легкою ранимістю, викривленням в оцінці того, що відбувається, загальним збудженням. У міжнародній системі діагнозів цей розлад кодується як F60.4, і коли в хлопця є його прояви, то чувака можуть комісувати за статтею 18 Розкладу хвороб. 

Даю ще один приклад, коли людину однозначно треба комісувати: це діагноз «емоційно нестабільний розлад особистості» (F60.3), що характеризується тенденцією до імпульсивних актів без обдумування можливих наслідків, коли настрій особи є непередбачуваним і вередливим, а сама вона схильна до сварок, чіпляння, забіякуватості, конфліктів із оточуючими. Я наводжу цей приклад для того, щоб ми розуміли, наскільки відповідально повинні працювати військові медичні комісії для фільтрування осіб, яким за їхнім психічним станом не місце на військовій службі. Проблема в тому, що комісії в Україні працюють не надто ретельно, і такі особи таки потрапляють до війська, що створює ризики для ефективної реалізації військово-політичних завдань. 

Натомість реалії Збройних Сил України відрізняються від формального стану справ. Зі свідчень товаришів нам відомі випадки, коли хлопців, про яких начальство дізнавалося, що вони «мають схильність до гомосексуалізму», з чинної військової служби направляли на діагностику розладів та для можливого дальшого лікування (!) до військових шпиталів. Тема реального ставлення офіцерського складу ЗСУ до відкритих або прихованих гомо- та бісексуалів в армії — тема окремої ґрунтовної розмови, оскільки гомофобні упередження залишаються все ще надто сильними. З іншого боку, нам відомі випадки, коли відкриті геї не мали особливих проблем при проходженні військової служби.

Більше того, в зоні АТО відслужив один з керівників українських ЛГБТ-організацій, нині не надто активний на ЛГБТ-фронтах, але свого часу вельми відома особистість у гей-колах.

Він мав штабну посаду, отримав поранення під час обстрілу, лікувався, відновив здоров’я та був демобілізований. Жодних «претензій» щодо гомосексуальності йому не висувалося.

Є також сфера, про яку і військове керівництво, і рядовий склад воліють мовчати: це проблема реалізації сексуальних потреб у сучасній армії, а тим більше — на фронті. Для здорового хлопця потреба у регулярному сексі є такою ж нагальною, як у сні та їжі. Якщо можливості реалізувати цю потребу в армії не створено, це знижує якість життя військовозобов’язаного, що, своєю чергою, негативно позначається на ефективності військової служби. У закритих чоловічих колективах часто виникає так звана замісна гомосексуальність, коли чоловіки тимчасово практикують одностатевий секс через неможливість практикувати різностатевий.

Це також відбувається у релігійних закладах закритого типу, місцях позбавлення волі, в екіпажах морських суден, а також і в армії. Гомосексуалам у цій ситуації простіше, бо для них це є природним, а не ситуаційно обумовленим станом. На практиці це означає, що в армії зростає кількість одностатевих контактів «на душу населення», і це — виклик як для армійського керівництва, так і для всього армійського колективу. Я думаю, що аспекти сексуального життя військовослужбовців мають бути відрегульовані нормативно у тому сенсі, що кожен військовослужбовець має право на реалізацію своєї сексуальності, якщо це відбувається не всупереч покладеним на нього обов’язкам. Більше того, у військових підрозділах мають бути доступні презервативи і лубриканти, оскільки без них зростають ризики поширення інфекцій, що передаються статевим шляхом, — і саме це реально відбувається. 

Окрема проблема — реалізація військовослужбовцями статевого потягу у формі гетеросексуальних зносин. Для тієї частини військовослужбовців, які є одруженими і дотримуються статевої вірності своїм дружинам, — рецептів тільки два: статеве самостримання (так звана абстиненція) або мастурбація. А що робити тим, хто неодружений або просто не має перед своєю партнеркою зобов’язань щодо сексуальної вірності? Я думаю, що може існувати така форма соціального піклування про військовослужбовців, як сексуальне обслуговування, що базується на комерційних засадах. Звісно, це потребує легалізації секс-бізнесу в Україні, причому є чимало українських дівчат і жінок, які з радістю надаватимуть сексуальні послуги нашим рідним українським воякам. Гадаю, про це треба говорити вголос, а не замовчувати, ніби цього аспекту армійського життя не існує.

Чи є гомосексуали в середовищі армійського керівництва? Звичайно. Просто тому, що вони всюди є.

Але Україні ще належить пройти шлях до того, коли людині вже не буде сенсу приховувати свою сексуальну орієнтацію, навіть якщо вона на армійській посаді, бо любов — це любов, і ми побачимо українських військових і в числі учасників ЛГБТ-прайдів в Україні так само, як бачимо їх на прайдах в інших країнах світу.

Святослав Шеремет, лідер Гей-Форуму України, офіцер запасу ЗСУ

Тепер, завдяки Aperio Lux, ЛГБТ-портал можна читати зручніше на iPhone та iPad.

Підписуйтесь
на наші акаунти