1843

«Родина, родина – це вся Україна». Чим може вразити вистава «Гей-парад»


У Києві представили театральна комедію «про тарифи і стереотипи» під назвою «Гей-парад». Це перемога чи зрада для ЛҐБТ-спільноти? Про це у матеріалі нашого порталу

«Родина, родина – це вся Україна». Чим може вразити вистава «Гей-парад»

Сучасні люди звикли до того, що мистецтво далеке від реальності, що вистави нестерпно нудні, а фільми – тупі. Вони сприймають як належне те, що культура необхідна для задоволення вторинних потреб: щоб зачекінитися в театрі чи в кіно заради лайків чи створення якоїсь видимості інтелектуальності.

І з цим своїм абсолютно хибним уявленням вони ідуть в театри чи кіно. І часто отримують те, що насправді хочуть: погану виставу чи дурний фільм. І звинувачують у цьому не себе, а саме авторів того чи іншого твору мистецтва. Не виключено, що мова може йти про справді поганий твір. Але хіба нема вини глядача у тому, що він не знає, куди йде, що він банально обмежений, що заангажований і бачить тільки те, що хоче бачити.

Вистава з гучною назвою «Гей-парад» від Дикого театру, яку в цьому році вже вчетверте показали у Києві, вимагає чогось більшого, ніж розуміння проблематики прав ЛҐБТ чи приналежності до цієї спільноти. Вона набагато ширша за той апріорі обмежений концепт чотирьох літер абревіатури, яка позначає спільноту лесбійок, ґеїв, бісексуалів і трансґендерів.

Ця вистава, що підтверджують і самі її автори, не для того була поставлена, щоб захистити чиїсь права чи навпаки на них зазіхнути. Але завдяки набору необхідних, доведених до абсурду шаблонів, вона змушує проникнутися тим, що ж насправді необхідне кожній людині, зокрема, ЛҐБТ. Їй потрібні повага, розуміння і кохання.

Розказану в «Гей-параді» історію не можна назвати абсолютно оригінальною і не схожою ні на що, що було до цього. Фабула нагадує знамениту «Теорему» видатного кінорежисера П’єра Паоло Пазоліні. Проте, авторам «Гей-параду» вдалося переконливо адаптувати стару історію до українських реалій.

Виставу можна запідозрити у тому, що в ній є стереотипи щодо ЛҐБТ, але в цьому випадку це є більш ніж виправдано. Хіба можна висміяти стереотипи жодного разу їх не озвучивши? Ніхто не відміняв і те, що клин вибивають клином. Без гомофобії не було б боротьби за рівність. Не можна розгледіти здоровий глузд там, де нема всесвітньої тупості. Гра на контрастах зробила це видовище емоційним і живим.

Так, там треба було показати ось цей вульгарний, БДСМний ґей-парад, про який так люблять писати українські ЗМІ, плутаючи його з Маршем рівності. Для того щоб глядач вкотре зрозумів, що він бачить лише ту реальність, яка сидить в головах героїв – середньостатистичних українців.

Бо в центрі вистави не просто якась сім’я, в життя якої вривається відкритий ґей. Сім’я у цій виставі – це вся Україна, яка хоче бути європейською, але поки що лише видається такою. Не тільки тому, що «погана влада», а тому що сама по собі людина – обмежена, слабка і безвольна, неспроможна жити не по шаблону. Незалежно від сексуальної орієнтації чи ґендерної ідентичності.

І в цій сім’ї-Україні є дуже різні герої, пов’язані стереотипним уявленням про традиційні цінності. І саме їх атакує ця вистава, а не як комусь хочеться бачити, ЛҐБТ. Гомофобія тут якщо і є, то лише як засіб для окреслення цього явища. Щоб бути з глядачем відвертим, а не завуальовано пояснювати прості речі.

«Гей-парад» прекрасний тим, що не намагається бути зарозумілим чи спілкуватися з глядачем натяками. Вистава щира і прямолінійна до крайнощів. Мова героїв просторічна, у діалогах багато ненормативної лексики. Іноді це занадто агресивно, але всі перебільшення і перегравання можна виправдати тим, що у виставі ніхто не документує реальність. Її просто відображають у кривому дзеркалі.

Представивши виставу «Гей-парад» Дикий театр свідомо чи ні допоміг спільноті ЛҐБТ стати ще більш видимою у суспільстві. Але не через кордони поліції, рекламні борди чи низькопробні жарти гумористів по ТБ. Тепер ще більше освічених людей побачать, як це бути відкритим ґеєм, як це бути жінкою у суспільстві, де дискримінація є на жаль нормою життя. І це однозначно перемога для всіх.

Максим Івануха

Висловлені у цьому розділі думки є авторськими і можуть не збігатися з позицією редакції.

Тепер, завдяки Aperio Lux, ЛГБТ-портал можна читати на iPhone та iPad або підписуйтесь на Telegram канал @lgbtorgua

Підписуйтесь
на наші акаунти