114

Хлопчик? Дівчинка? Або?


Зовнішній вигляд, стереотипи та те як тебе сприймає суспільство. Особистий досвід.

Хлопчик? Дівчинка? Або?

Я зайшла в маршрутку, була одягнена в мішкуватоподібну жовту куртку і на спині ще висів рюкзак. Сіла, я позаду жінка просить передати за проїзд: “Юначе, передайте, будь ласка”. Я мовчки беру гроші та передаю їх водієві. Жінка, яка сиділа поруч з тією, яка оплачувала проїзд, говорить, що я дівчинка, а не хлопчик. Першій же стає, напевно, нузручно і вона звертається до мене: “Ой, дівчинка, вибач, будь ласка, я на зачіску подивилася, а не на обличчя. На обличчі видно, що ти дівчинка. Не ображайся”. “Та я не ображаюсь”, - відповідаю я, коли на мене вже дивиться півмаршрутки.

У той же день я їхала автостопом і коли я сіла в машину до водія, який зупинився, він сказав: “О, а ти не хлопчик!”.

У мене ніколи не було коротких стрижок. У липні ми з подругою підстриглися налисо через один договір. Перед стрижкою мені було цікаво і весело, після — стало якось дивакувато-незвично. На другий день моєї лисизни я зайшла в магазин знову ж таки з рюкзаком. Мама, у якої плакала маленька дитина, сказала: “Не плач, а то тебе зараз дядя в рюкзак забере”. Дядьою була я, але в рюкзак малюка, який плакав, не забирала.

Коли я ночувала у подруги, яка жила біля лікарні, в магазині продавчиня побажала мені “здоров'ячка”, коли я купувала воду. Гуляючи Львовом, чоловік, який роздавав реклами на вулицях, сказав: “Юначе, візьміть”. Я відповіла: “Ні, дякую”. На що він здивовано: “Дівчина?”. Гуляючи Києвом в спідниці і тій же самій мішкуватоподібній куртці, я почула як два хлопці роздумували: “Це дівчина чи пацан?”.

Мені самій стало цікаво, де є межа моїх “дівчини” та “пацана”, чи є вона взагалі і де та межа “дівчини” та “пацана”, яких в мені бачить суспільство. У цьому випадку хлопцем я стала через зачіску. Всього ж то. Навіть самій цікаво. Я і раніше чула від своїх подруг з короткими зачісками, що їх називали хлопцями, а від друзів, які мали довге волосся (більшість у минулому), що їх називали дівчатками.

Часто через стереотипи в суспільстві хлопцям приписують такі характеристики як сильний, мужній, той, що може за себе постояти. Так, коли я займалась капоейрой, зі мною іноді не хотіли ставати в спаринги хлопці, бо вони не б'ють дівчат. І було складно пояснити, що там, в спортзалі, я далеко не дівчинка, а людина, яка хоче чомусь навчитись. Так, я бачила коменти знайомим дівчатам, які займаються спортом і можуть накачати (або вже це зробили) собі руки, спину і т.д., що вони стають “пацанами” чи виглядають “як мужик”. Через те, що жінкам в суспільстві приписують ніжність, крихкість, витонченність, з моїх худорлявих друзів сміються, що вони не зможуть за себе постояти чи що вони недостатньо чоловіки. Деякі з прикладів, які я навела, багато в чому залежать від фізіології і їх не можна змінити, деякі ж з прикладів можна змінювати. Але питання в тому, чому, коли в суспільстві на стільки багато різних чоловіків і жінок (зараз складно починати пояснювати, що це далеко не дві статі, які насправді існують), люди все ж таки живуть і мислять в двох полярних категоріях, наповнених рамками, штампами і стереотипами?

Мені завжди цікаво говорити про ці категорії, тому що я і сама раніше жила в них. Мене також виховувала школа, сім'я, ще більше танці, якими я займалася, суспільство. Але, мабуть, ставити запитання, це одна із найцікавіших справ у цьому житті. Ставити запитання, коли дивишся на людину і намагаєшся зрозуміти: це чоловік чи жінка? Я теж спочатку думаю, хто це, залежно від цих двох категорій. Тому що це розподілення теж десь глибоко в мені сидить. Потім думаю, що а яка різниця, якщо це людина? Так, всього-на-всього людина.

Поки я буду трішки хлопчиком, якщо відрощу собі довше волосся, стану, мабуть, дівчинкою. Або буду ще кимось, але це вже буде легше сказати у майбутньому.

Прес-служба Національного ЛГБТ Порталу.

Тепер, завдяки Aperio Lux, ЛГБТ-портал можна читати на iPhone та iPad або підписуйтесь на Telegram канал @lgbtorgua

Підписуйтесь
на наші акаунти