124

Чи готові українці спокійно говорити про геїв?


Ця стаття могла б називатися «Чи готові українці до європейських норм толерантності?», бо саме такою була тема дискусії між експертами, яка відбулася в четвер у Києві.

Чи готові українці спокійно говорити про геїв?

Однак іронія полягає в тому, що саме обговорення, в якому брали участь шестеро експертів включно з православним священиком, було далеким від ідеалів терпимості і вміння чути одне одного.

Дискусія швидко переросла в емоційну суперечку, учасники якої перебивали одне одного, вдавалися до особистих образ і дозволяли собі некоректні висловлювання про кримських татар і темношкірих жителів Парижа.
Прозвучав і легендарний вислів "Я не расист, але…" - проте без тіні іронії.
Однак практично вся розмова звелася до того, як варто ставитися до гомосексуалів.

З одного боку стола сиділи критично налаштовані до гомосексуальності: протоієрей Андрій Ткачов, філософ Сергій Дацюк та експерт Інституту Горшеніна Володимир Застава. Останній мав виконувати роль модератора, однак провалив свою місію, активно встрявши в суперечку і перетворивши її на сварку між тими, хто "за" і "проти" геїв.
На іншому фланзі стола розмістилися їхні опоненти - директор Міжнарнодного альянсу з ВІЛ/СНІДу Анна Довбах і культуролог Вадим Денисенко.

Єдина, кому вдалося зберегти баланс поглядів і не підвищувати голос упродовж усієї розмови – експерт Інституту Горшеніна з соціального проектування Марина Ткаченко.
Від звичайних кухонних балачок на тему сексменшин цю дискусію відрізняли навмисно гучний сміх з "неуцтва" опонентів та згадки про онтологію, загибель античних цивілізацій і темне Середньовіччя.
Стара як світ теза про те, що істина народжується в суперечках, вкотре зазнала краху.
Судячи з підсумкових виступів, промовляючи які, експертам доводилося перекрикувати одне одного, кожен залишився при своїй думці.


Збереження роду людського

"Мене завжди цікавила природа суспільного неврозу щодо цього питання", - спробувала надати особистісного виміру дискусії про геїв Марина Ткаченко, експерт з соціального проектування.
Одним з можливих пояснень, чому багато людей так не люблять гомосексуалів, вона вважає психологічні причини: страх людини втратити частинку свого "Я", прийнявши іншу, не схожу на неї людину.
Однак більшість учасників цікавила не психологія, а питання про те, чи загрожує гомосексуальність продовженню людського роду і як до цього ставиться церква.

"Як тільки ці інститути зрозуміють, що світ крутиться,… після цього почнеться легалізація на рівні церкви і держави", - сказав культуролог Вадим Денисенко.
Він сказав, що не вважає збільшення кількості гомосексуалів ані небезпечним, ані хорошим явищем і ставиться до цього, як до зміни клімату.


Відповідь церкви не забарилася, вклавшись в вуста протоієрея Андрія Ткачова, ведучого релігійних телепередач. На його думку, у Європі права людини дійшли до краю і перейшли в фазу заперечення.
"Можна так сильно боротися за свободу, що збудувати концтабір", - сказав протоієрей Ткачов. Україна, приділяючи стільки уваги питанню секс-меншин, "заходить у Європу не з того боку", додав він.

"Так, я вважаю, що гомосексуалізм – це дуже небезпечний вид духовної хвороби, це більше хвороба міста, аніж села, більше хвороба творчих професій, ніж робітничих, пов’язана з субкультурами", - сказав священик.
"Комусь здається, що він може свою концепцію гріха поширювати на все суспільство", - відповіла йому Анна Довбах, яка очолює Альянс з ВІЛ/СНІДу. За її словами, церква іноді слугує інструментом політичної технології з розпалювання суспільної ворожнечі.

На захист церкви тут же став філософ і експерт у сфері комунікацій Сергій Дацюк, уточнивши спочатку, що вважає себе атеїстом і підтримує "повну й остаточну легалізацію гомосексуалів".
За його словами, церква стоїть на сторожі збереження людського роду, хоча й діє "архаїчними засобами". А збереження свого роду, за словами філософа, є першочерговим завданням людства.
"Якщо в ієрархії цінностей на вершині стоїть відтворення роду, мені образливо за інші цінності, такі як, наприклад, любов", - відповіла Марина Ткаченко.

Однак пан Дацюк знайшов відповідь і на цей аргумент, заявивши про фундаментальні, онтологічні цінності: "Перед тим, як ви будете любити, ненавидіти, робити "п’яте-десяте", ви передусім повинні бути".
Єдине, на чому без суперечок зійшлися практично всі учасники розмови, - це те, що українці поки що не готові до толерантного сприйняття гомосексуалів.

За версією Вадима Денисенка, толерантність до них, можливо, розвинеться тоді, коли виникне взаємодія між "низами" й "верхами" – самою ЛГБТ-спільнотою та політиками. А політики, каже культуролог, щиро зацікавляться цією темою лише коли зрозуміють, що без підтримки сексуальних меншин вони не зможуть виграти вибори.

Джерело BBC Україна

Підписуйтесь на Telegram канал @lgbtorgua

Підписуйтесь
на наші акаунти